Міні-твір на тему: “Чи хотів би я бути Планетником?”

У своєму відносно короткому житті кожна людина намагається зробити якомога більше для себе, для своїх близьких та для усіх оточуючих. Кожна людина ще з дитинства намагається само затвердитися, пізнати найбільш корисного, нового і цікавого, я ставши дорослою, передати усі свої знання майбутньому поколінню. Крім того, кожен з нас, ставши дорослим, обов’язково замислюється над сенсом свого життя, над тим, що він від нього хоче отримати. Кохання, здоров’я, багатство, владу над іншими людьми, багато іншого, що кожен з нас вважає пріоритетними

цінностями свого життя. І дійсно, кожна людина має право визначати власні цінності і вирішує, що їй зробити, щоб не залишився марним прожитий час, щоб не був він витрачений на безглузді дрібниці. Саме такі питання піднімає у своїй повісті-притчі “Планетник” український письменник Б. Харчук.

Твір “Планетник” має незвичайну композицію, побудовану на двох сюжетних лініях, на двох часах – теперішньому і минулому. Ця повість і притча, яка розповідається у творі, примушує нас замислитися на місцем і роллю надзвичайних людей у нашому житті у нашому суспільстві. Прочитавши цей твір кожен з нас замислюється,

а хотів би він стати такою особистістю, хотів би він відчути на собі неоднозначне ставлення до себе оточуючих людей.

У легенді, яку розповідає господиня своєму постояльцю, який приїхав до села працювати агрономом, йде мова про надзвичайного хлопця, який одного разу подружився с чарівником і той навчив його робити різні дива. Спочатку односельці просили хлопця, якого прозвали Планетником, накликати дощ чи зробити ще щось, щоб був кращий врожай та їм легше жилося. Ставши дорослим, планетник допомагав не тільки односельцям, а й своїй матері, виконуючи усю роботу по господарству. Він виріс дуже добрим хлопцем, який більш усього любив природу. Згодом він отримав владу над деякими явищами, та коли на село найшла спочатку злива, а потім засуха, Планетник не зміг впоратися з цією напастю. Односельці водночас забули все те гарне, що зробив для них хлопець, і звинуватили його у всіх своїх бідах. Його заарештували, але він звільнився і щез, та більше ніколи не повертався до людей.

Існує багато казок та легенд, у яких йде мова про добро і зло, про красиве і потворне між якими йде постійна боротьба. Усі ми перечитали про це багато книжок. І завжди люди, які мали незвичайні ідеї і погляди на оточуючий світ, досить вороже приймалися оточуючими. Завжди людина намагається протистояти кривді, лиху, жорстокості, прагне захищати правду, добро і справедливість. Вона часто опиняється в конфліктних ситуаціях і мусить сама вирішувати, як зробити краще, як обрати власний найбільш правильний шлях.

На прикладі головного героя своєї притчі “Планетник” письменник хотів підказати нам, якими ми повинні бути. Головний герой повісті прагне довести людям свою доброту, щирість і чуйність, але вони не завжди її сприймають, так як повинні сприймати нормальні люди. Усі життєві негаразди вони пов’язують із Планетником – загад очної і незрозумілої особи. А ось сам герой твору, коли перебував в ув’язненні, не страждав від того, що його стратять, а жалкував лише через те, що не зміг здійснити свою мрію, не встиг злетіти в небо, не встиг пізнати більшого, щоб і далі творити добро на користь людям. Я хочу, щоб і для мене, як для Планетника, головним у житті були любов до праці і людини, збереження природних багатств, її краси, а також надання безкорисливої допомоги і добро, шанобливе ставлення до батьків та до інших людей. Не треба ніколи забувати, що ми – Люди з великої букви. І кожен з нас повинен прагнути до того, щоб як і Планетник, присвятити своє життя створенню краси і добра, як пише Б. Харчук: “Жити і вдосконалюватися – піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Міні-твір на тему: “Чи хотів би я бути Планетником?”