Лиш Афродіта мені рівня
Раніше я мало замислювалася над питанням суспільного становища жінки, вважаючи, що її одвічне призначення – бути берегинею сімейного вогнища. А тим часом чоловіки мітинґують у парламенті та на майдані біля нього, їхніми іменами перенасичено технічні видання, чоловічий розум вирішує глобальні проблеми, творить долі людства (і не тільки у позитивному значенні).
Та ось мені на очі потрапив вислів Миколи Реріха: “Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не допомагають розрахунки та обчислення, коли ворожнеча та взаємне
Переді мною постають величні у своїй самовідданості матері з творів Шевченка, Самчука, Довженка і закохані героїні Лесі Українки та Олеся Гончара, сповнені гідності Роксолана, Оксана з “Боярині”, Маруся Чурай. їх образи закарбовуються в пам’яті
Та коли я нещодавно гортала сторінки свіжих часописів, була вражена: мене приголомшили сучасні факти, бо вони свідчили про підлегле становище жінки у сьогочасній системі суспільних відносин.
Ось ми милуємося жінкою-господинею, і зовсім не замислюємося, що ведення домашнього господарства відбирає у неї весь вільний час. Ми пишаємося жінкою-трудівницею, а виявляється, що дві третини сучасних безробітних – жінки, хоч спеціалістів із вищою освітою жінки становлять шістдесят один відсоток. А ті, що працюють (здебільшого у важких умовах), поступаються чоловікам на два-три розряди і тому отримують меншу платню. І зовсім уже парадоксальними є цифри, що стосуються громадсько-політичної сфери: в Україні п’ятдесят чотири відсотки виборців – жінки. А от у парламенті їх менше – чотири відсотки. У політичному житті, як я розумію, ці 4 % мають невелику вагу (хоча імена Юлії Тимошенко, Наталії Вітренко, Валентини Семенюк суттєво похитнули спокій моїх співвітчизників)’.
…Мила моя Україно! Чи не твої доньки є найчарівнішими квітками у вінку української слави? Княгиня Ольга і Єлисавета Милорадович, Леся Українка й Олена Теліга, моя землячка Христя Алчевська та найулюбленіша поетеса Ліна Костенко, про яку ровесниця з Конотопу написала:
В її очах горить святий вогонь,
А серце слів мелодію складає.
Промені цього вогню, народженого у серцях гідних доньок української землі, освітлюють і зігрівають життя усієї нації, на яку, я вірю, чекають кращі часи. Астрологи свідчать, що Земля вступає в еру Великої жіночості: жінка мусить настільки піднестися духовно, морально, інтелектуально, щоб повести за собою. Тому наше майбутнє має бути прекрасним!
…Зараз мої однолітки стоять на порозі дорослого життя. Яким воно буде? Я переконана, що моє майбутнє залежить від того, наскільки чесно я буду ставитися до обов’язків: суспільних (а це і професійні обов’язки, і громадянська позиція), а також до свого одвічного призначення бути берегинею своєї родини. Це щастя – бути жінкою! Це велика відповідальність – бути жінкою! Це щедрий дарунок долі – бути жінкою!
Я – жінка.
Я – травинка.
Я – царівна…
Лише Афродіта мені рівня.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)