Ліричне осмислення загальнолюдських цінностей у творчості Ліни Костенко

У барвистому вінку української поезії яскравою квіткою цвіте ім’я видатної поетеси Ліни Костенко. Кожний її вірш – це неповторне творіння, досконале поєднання душі і розуму. Поетеса сама окреслила свій життєвий і творчий шлях і невідступно йшла ним:

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться –

у мене жодних претензій нема

до Долі – моєї обраниці.

Тож обравши собі Долю, рідною сестрою якої була поезія, а матір’ю – Правда. Ліна Костенко дарувала людям свої вірші, які немов самі народжувались з її схвильованої

душі. Теми дуже різноманітні, але їх поєднує цілісність, насиченість, гармонійність. Та головне- це правдивість.

Ліна Костенко описує життя з його складностями, цінностями, хвилюваннями і пошуками. Вона намагається знайти істину, зрозуміти свою СУТЬ:

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю,

І, може, це і є моя найвища сутність;

Поетеса знає ціну життя, бо її дитинство минуло у воєнні роки:

Мій перший вірш написаний в окопі,

на тій сипкій од вибухів стіні,

коли згубило зорі в гороскопі

моє дитинство, вбите на війні.

І після війни смерть страшною примарою ходила по землі і знаходила свої

жертви. У «Пасторалі XX сторіччя» Ліна Костенко з жахом і великим болем розповідає про трьох пастушків, які загинули через залишену війною гранату. Душа німіє, коли читаєш страшні рядки:

І несли їх діди, яким не хотілося жити.

Під горою стояла вагітна, як поле, мати.

1 кричала та мати:

«Хоч личко його покажіть!»

Личка вже не було.

Тож людина для Ліни Костенко – найвища цінність. Але кожна людина повинна завоювати право так зватися. Не марнувати і не бруднити життя.

Єдине, що від нас іще залежить, –

принаймні вік прожити як належить.

Поетеса закликає до того, щоб люди не завдавали болю один одному, жили чесно і гідно:

Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони, як ріки.

Людині бійся душу ошукати,

бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Ліна Костенко навіть дає пораду, якими ліками можна врятувати в наш важкий час духовні і людські цінності:

В епоху спорту і синтетики

людей велика ряснота.

Нехай тендітні пальці етики

торкнуть вам серце і вуста.

Тож прислухаймося до цих поетичних рядків. В них – заклик до людяності. І якщо хтось спіткнувся на життєвому шляху, схаменіться, ще не пізно.

Найвище уміння – почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Ліричне осмислення загальнолюдських цінностей у творчості Ліни Костенко