“Лірична сповідь: біографія у віршах”. Чи можна так охарактеризувати поезію С. Єсеніна?
… Його поезія є ніби розкидання
Обома пригорщами скарбів його душі.
О. Толстой
Вірші Єсеніна – щира сповідь романтичної душі, яка захоплює одухотвореністю і прагненням оспівати кращі людські почуття. Вона дуже щиро і правдиво розкриває пошуки непростої душі і непростого життя поета.
У ранніх віршах Єсеніна виникають образи російських селян. От мужики ремствують на посуху, “скинув шапки, молясь и вздыхая”. От рибалки співають “где-то вдали, на изломе реки, давнюю песню”. Поет описує сільський побут, показує хату,
Єсенін виріс серед роздолля середньоруської природи, і вона навчила його “любить на этом свете все, что душу облекает в плоть”. Ранні вірші поета – признання в любові до рідної природи, прагнення розчинитися в ній:
Край любимый! Сердцу снятся
Скирды солнца в водах лонных,
Я хотел
В зеленяхтвоих стозвонных.
У природі поет бачить джерело натхнення, він відчуває себе часткою природи, адже його юні роки пройшли серед “утренней и вечерней зари”, “среди неба, покритого грозовыми тучами”, “среди полей, красующихся цветами с зеленью”.
Але крізь красоту природи проглядають реальні прикмети побуту і праці селянина:
Ах, и сам я в чаще звонкой
Увидал вчера в тумане:
Рыжий месяц жеребенком
Запрягался в наши сани.
Під впливом оточення у творчості Єсеніна зміцнювалася пісенна лірика. Адже мати поета була чудовою співачкою, і її пісні Єсенін згадував не раз. З ранніх літ йому в душу запали народні легенди, приказки, загадки. У цьому було його щастя як поета, от чому багато ранніх віршів Єсеніна написані в пісенному
Жанрі. Саме фольклор зміцнив у поета почуття любові до народу, до Вітчизни.
Але рання поезія Єсеніна насичена і релігійними образами. Це пояснюється умовами виховання: поет учився в церковноучительскій школі, і іноді релігійна символіка є присутньою у його творчості.
Після переїзду до Москви й Петербурга творчість Єсеніна набула нового напрямку: поет звертається до джерел минулого, намагаючись пояснити події сучасності. Вже в “маленькой поэме” “Товариш” з’являється образ робітника, який іде на смертельну схватку, а в драматичній поемі “Пугачев” він зображує найбільше селянське повстання. У поемі ж “Песня о великом походе” Єсенін намагається повідати історію останніх двох століть Росії.
Ставши свідком подій революції, бачачи зміни, які відбуваються в країні, Єсенін глибоко відчув внутрішній настрій народу. Цей настрій відбився в циклі “Москва кабацкая”. Поет, переживаючи разом із народом, не може визначити свого місця в житті, страждає від свідомості душевної роздвоєності. Виходом його болю став вірш “Исповедь хулигана”, у якому він засуджує міщанську зашкарублість і байдужість. Тут Єсенін розкрився, як людина великої душі, сердечна, чуйна, зосереджена, яка розмірковує над своєю долею.
У віршах і поемах Єсеніна цього періоду звучить постійна і переконана віра в Росію, у велике майбутнє її народу. Але звучить у них і тривожна скорбота про близьке серцю старе село:
Свет луны, таинственный и длинный,
Плачут вербы, шепчут тополя.
Но никто под оклик журавлиный
Не разлюбит отчие поля.
Сам себе Єсенін називав “поэтом золотой бревенчатой избы”. Він відчуває себе “последним поэтом деревни”:
Не живые, чужие ладони,
Этим песням при вас не жить!
Только будут колосья – кони
О хозяине старом тужить.
Вторгнення цивілізації в село змушує поета замислитися над майбутнім російського села, над долею селянської Русі. У цьому бачиться нерозривний зв’язок Єсеніна з началами Давньої Русі, із її селянською душею.
Значну роль у творчості Єсеніна відіграла його закордонна подорож. Він переконався, “до чего прекрасна и богата Россия. Кажется, нет еще такой страны и быть не может”. Ніщо не надихнуло його до творчості удалині від рідної землі, про закордонні враження віршів він не писав. Але саме за кордоном виник задум трагедійної поеми “Черный человек”. Закордонні спостереження допомогли Єсеніну глибше усвідомити велике значення перетворень, які відбуваються на батьківщині. Поет не хоче залишатися в минулому:
Равнодушен я стал к лачугам,
И очажный огонь мне не мил…
У вірші “Русь советская” Єсенін передає свої переживання при поверненні на батьківщину. Єсенін приймає нове життя, він проголошує вірність рідній країні:
Я буду воспевать всем существом в поэте
Шестую часть земли
С названьем кратким “Русь”.
Єсенін продовжує розвивати художні прийоми, посилює ліризм у своїй творчості. При цьому лірика стає глибше, чутливіше і тремтливіше. “Отговорила роща золотая”, – так починає Єсенін один із славнозвісних віршів. Образ гаю викликає тривожні спогади поета про молоді роки. Скорбота про швидкоплинність життя опановує поета:
Ведь каждый в этом мире странник –
Пройдет, зайдет и вновь оставит дом.
У поезії Єсеніна часто звучить мотив смутку, жалю про юність, розтрачені сили. Тут відчуваються серйозні особисті переживання Єсеніна, відбиток складного часу, у який він жив.
Крізь усю творчість Єсеніна проходить світлий образ матері поета. Єсеніну було усього дев’ятнадцять років, коли він із разючою відвертістю уславив у вірші “Русь” смуток материнського чекання – “поджиданья седых матерей”. Вірність і сталість почуття він узагальнив в образі матері. Багато хвилювань приносить син матері, але усе прощає материнське серце.
“О моя терпеливая мать!” – виривається в Єсеніна. Нудьгуючи за домівкою, він писав про “милую, добрую, старую, нежную мать”:
Смотрит, а очи слезятся, слезятся,
Тихо, безмолвно, как будто без мук.
Хочет за чайную чашку взяться –
Чайная чашка скользит из рук.
А в “Письме матери” синівське почуття передано з разючою силою:
Ты одна мне помощь и отрада,
Ты одна мне несказанный свет.
Видатний російський поет С. Єсенін присвятив все своє життя поезії, в якій відбилося все його життя, всі його помисли.
Кожний вірш – це ще одна сторінка великої книги його життя. Ця книга відкриває нам самобутній талант російського поета.
Поезія Єсеніна сповнена любові до Вітчизни, матері, до творчої праці народу. Всі етапи минулого життя Єсеніна відображені на сторінках його поем і віршів. Тому з упевненістю можна сказати, що поезія Єсеніна – це ліричний опис усього його життя. Єсенін пішов із життя трагічно, передчасно. Але те, що встиг він зробити, стало неоціненним національним надбанням.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)