Коли жаль до ближнього перемагає власний страх. Твір за повістю “Пригоди Тома Сойєра”
Легко уявити почуття двох хлопчиків, що опинилися вночі на кладовищі. їх завжди приваблювало все таємне, незнане, пов’язане з небезпекою. Том і Гек любили бути відкривачами таємничого. Нічне кладовище саме і було тим місцем, що сповна задовольнило їх потяг до пригод. Те, свідками чого вони стали, було жахливо. Сидячи за трьома великими осокорами біля свіжої могили, Том і Гек стали мимовільними свідками сварки індіанця Джо і лікаря Робінсона. Під час цієї сварки був присутній і Маф Поттер. Джо, підступаючи до лікаря, почав вимагати від нього
Убивство скоїв індіанець Джо, але все переклав на Поттера, який, звісно, не міг знати, як було насправді.
Я замислився: чи зміг би Том мовчати і далі? Врешті-решт ця історія забулася б. То й що з того, що постраждав би Поттер? Зате Тому не довелося б побоюватися за своє життя і уникати зустрічі з індіанцем Джо. Але тоді це був би не Том Сойєр. Тому що Том Сойєр був добрим, чуйним хлопчиком, він не міг миритися з несправедливістю. Чиста душа Тома врятувала життя Поттеру, незаслужено звинуваченому. Слід відзначити дух справедливості, який скріпляв дружбу Тома і Гека. Вони по-братньому поділили скарб. Гек до того часу жив у вдови Дуглас. Вона покла ла Гекові гроші в банк. Зажив Гек як людина, все було за розкладом, але він, як від нестерпного болю, мучився від цього. Він уже вирішив накивати п’ятами. Але тут прийшов на допомогу Том. Він пояснив другу, що мине час і Гек звикне, а потім вони разом зберуть ватагу, складуть присягу і стануть справжніми розбійниками. І тоді про них заговорять, а вдова Дуглас навіть буде пишатися Геком.