Кавабата – “красою Японії народжений”
“Красою Японії народжений” лауреат Нобелівської премії з вишуканою простотою відтворював у свої творах красу японської культури. Зі сторінок його творів віє ностальгія за колишнім національним устроєм. Усе змінюється – Японія також намагається стати цивілізованою державою західного зразка. Головною проблемою творів є пошук гармонії людини і природи. Повість “Тисяча журавлів” є вершиною творчості Ка-вабати Ясунарі.
Інші твори письменника: повісті “Танцівниця з Ідзу” (1926), “Веселі дівчата зАсакуса” (1929), “Країна
Кавабата Ясунарі – письменник-модерніст, особливості його художнього мислення пов’язані з естетикою дзен – сприйняття світу не через розум, а завдяки природній безпосередності, гармонії з національним довкіллям.
Кавабата прожив досить довге життя, написав понад 400 романів, повістей, есе. Він перший японський письменник, якому було присуджено Нобелівську премію (1968) “за письменницьку майстерність, яка з великим почуттям передає суть японського способу мислення”. Творчість Ясунарі Кавабата – складна і багатогранна.
Повість “Танцівниця із Ідзу” (1918) також вважається одним із творів неосенсуалізму. Письменник проникає в суть людської природи, баче добро і красу навіть в тому, що на перший погляд може здатися жорстоким і потворним. Це проявилося у романі “Бродяги із Асакуса” (1930), де він розказує про тяжке життя озлоблених, розчарованих у житті людей, які намагаються забути своє горе, віддаючись сумнівним розвагам. Але у романі немає соціального підтексту. Головне в ньому – прагнення побачити людину в людині на тлі злигоднів та жахів життя.
У “Кристалічній фантазії” (1933) Кавабата використав популярний
метод – “потік свідомості”, який, як запевняли його прибічники, до
зволяє глибше проникнути у внутрішній світ людини. Письменник
відтворює суб’єктивне сприйняття світу за прикладом “мимовільної
пам’яті” Марселя Пруста, коли звичайна життєва дрібниця (в даному
випадку туалетне дзеркало) відроджує в пам’яті минуле. 1 це не проста
данина модернізмові. Ясунарі Кавабата приваблювала спрямованість
цього методу на безпосереднє відтворення процесів духовного життя.
Але згодом письменник впевнився в тому, що, відриваючи героя від
реального життя і викладаючи лише уривки його спогадів, неможливо
показати людське життя. Він шукав свій шлях, виходячи із внутріш-
ньої потреби знайти головне, без чого мистецтво’втрачає сенс.
У своїй статті “Красою Японії народжений” Кавабата переповідає
глибоке враження від класичного японського роману “Гендзі моногатарі” (XІ ст.) і класичної японської поезії – хоку і танка. Вони стали естетичним підгрунтям його художнього смаку і літературного чуття.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)