“Я народився вільним, як вітер…” (“Простак”)

Просвітництво кінця XVІІІ -” початку XІX століття називають літературною епохою, що сколихнула літературне життя. Це був початок виникнення сентименталізму як, напряму в літературі, з’явився новий жанр, що продовжує свій розвиток і донині, – це філософська повість. Серед засновників нового жанру був і Вольтер – відомий на той час письменник-гуманіст. Неперевершені за змістом і філософським осмисленням твори Вольтера й досі хвилюють читача, а висловлювання з них увійшли до світової скарбниці афоризмів.

Філософська повість “Простак”

вирізняється серед інших творів насамперед тому, що письменник чи не вперше зображує красу почуттів головних героїв, співчуваючи їм. У своєму творі Вольтер намагається визначити мірило добра й зла в суспільстві. Цим мірилом для нього стала свобода людини, а її має гарантувати держава в особі короля. Хоча дія відбувається за часів правління Людовіка XІV, суть стосунків і конфліктів належить до феодальних порядків узагалі. Вольтер розвінчує релігійний фанатизм, оскільки саме під егідою церкви відбувається насильство й брутальне нехтування людськими життями.

Простак – головний герой твору, юнак, вихований

у племені гуронів, який з дитинства ввібрав простоту ставлення до навколишнього світу, бо закони природи були законами його життя. Він зауважує: “Я завжди щиросердно кажу те, що думаю, як і роблю все, що захочу”. Безперечно, що він знає ціну слова, розуміє, що за словом має бути відповідний вчинок, але він не може осягнути тих умовностей, що панували у французькому суспільстві. Щиро покохавши Сент-Ів, Простак не розуміє тих перешкод, що стають на його шляху, адже все просто: вони кохають одне одного і повинні бути разом.

Через підступність святих отців молодий Гурон потрапляє до в’язниці, саме там він знайомиться з Гордоном, який навчив його мислити, розуміти суть речей. Юнак ніби губка всотував знання і мав природній дар не тільки розуміти, але й аналізувати їх, пропускаючи через усвідомлення добра, доброчесності. Після тривалих бесід, обговорень Гордон дійшов висновку: “…я зміцнював лише забобони, а він слухає лиш голос природи”. Та це й зрозуміло, бо слова Простака “Я народився вільним, як вітер…” – тому підтвердження.

Через сприйняття світу Простаком Вольтер показує облудність правлячих верхів. Гурон потрапляє в різні кумедні ситуації: кілька годин стоїть у воді, очікуючи хрещення, бо записано в Біблії, що має прийняти хрещення у воді; вимагає від священика, щоб той теж сповідувався перед ним, – так записано у Святому письмі; простодушно не розуміє, чому не можна потрапити до королівського палацу, адже в нього нагальна справа. Однак саме така простота роз – криває французьку дійсність з її саркастично-смішним, лицемірним, цинічним, до відчаю нелюдяним укладом життя.

Врешті, Вольтер порушує питання про першопричину зла: де його коріння, де точка його відліку? І це вже не філософські роздуми на тему добра й зла, а викривальна й соціально значуща концепція існуючого режиму, оскільки всі злочинні дії сильних світу освячуються церквою, підтримуються нею, “узаконюючи беззаконня”. Злочин по-різному сприймається Простаком і вельможами, і коли Сент-Ів зізнається у своєму гріхопадінні, що врешті призводить до трагічного кінця, Гурон зауважує: “…злочин може бути вчинено, тільки якщо в ньому бере участь серце; а ваше серце віддане доброчесності й мені”.

Майстер оповіді й філософських узагальнень, Вольтер відкрив ще одну сторінку розвитку літератури, присвятивши її звичайній людині, яка намагається пізнати світ із позиції добра.






Твір на тему моя громадянська позиція.
“Я народився вільним, як вітер…” (“Простак”)