Історична тема у творчості О. С. Пушкіна
Тема історичного минулого батьківщини завжди хвилювала Пушкіна, як поета, так і прозаїка. Їм були створені такий добутки, як “Пісня про віщого Олега”, “Бородінська річниця”, “Полтава”, “Мідний вершник”, “Борис Годунов”, “Історія Пугачевского бунту” і, звичайно ж, “Капітанська дочка”. Всі ці добутки описують різні історичні події, різні історичні епохи: починаючи з напівлегендарних подій, описаних у давньоруському пам’ятнику “Повість минулих літ”, закінчуючи зовсім ще свіжими в пам’яті поета
Тема торжества російської зброї, героїзму російського народу, переможця й визволителя, яскраво й сильно звучить у добутках, присвячених Вітчизняній війні 1812 року. Як прекрасні рядка сьомої глави Євгенія Онєгіна, що оспівують подвиг Москви:
Дарма чекав
Останнім щастям упоєний,
Москви уклінної Із ключами старого Кремля;
Ні, не пішла Москва моя
До нього з винної головою.
У рядках вірша “Спогаду в Царському Селі” перед нами встають в боях “Перун кагульских берегів” Румянцев і “вождь полунощного прапора” Орлів. Вітчизняній війні присвячений і вірш “Бородінська річниця”, написане в 1831 році із приводу узяття передмістя Варшави. Одне із центральних місць у творчості Пушкіна займає образ Петра І. Пушкіна бачив у Петрові І зразкового правителя держави. Він пише в поемі “Полтава”:
Була та неясна пора,
Коли Росія молода,
У бореньях сили напружуючи,
Мужніла з генієм Петра.
Подібні думки зустрічаються й в “Мідному вершнику”, де поет говорить про славне правління Петра, називаючи його “владарем долі”, що підняли “Росію дибки” і “вікно в Європу”. Незакінчений добуток “Арап Петра Великого” продовжує цю тему. Тут поет розповідає нам про свого предка, прадіда Ібрагима Ганнибала. У драмі “Борис Годунов” Пушкін звертається до іншої епохи, епосі “неясного часу”. Це був період найтяжких випробуванні для Росії. Драма “Борис Годунов” у певному змісті новаторський добуток, у якому народ показаний рушійною силою історії. Автор, передбачаючи Достоєвського, розвінчує теорію, відповідно до якої ціль виправдує засобу. І цар Борис, і Раскольніков роблять злочини, виправдуючи їх “благими намірами”, забуваючи, що злу немає виправдання. “Капітанська дочка” – найбільш значний історичний твір Пушкіна по обсязі дослідницької роботи, що проробив автор. Повість автор написав, працюючи над документальною “Історією Пугачевського бунту”.
Але “Капітанська дочка” – це художній твір. На різницю в цьому випадку вказувала Марина Цвєтаєва в есе “Мій Пушкін”, по-своєму оригінально провівши границю між реалізмом і романтизмом. Пушкіна-Дослідник знає криваву ціну повстання з усіма жахаючими подробицями. Пушкіна-Поет пам’ятає про неї: Машу могла б очікувати доля Єлизавети Харловой, а Гринєва – сержанта Кармицького. Цю поетизацію, цей романтичний ореол навколо Пугачова, створений Пушкіним, Марина Цветаева назвала словом “чара”. У повісті “Капітанська дочка” Пушкін уперше розробив новий епічний жанр історичної повісті.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)