Гріх і спокута (за романом Ю. І. Яновського “Вершники”)

Новелу “Подвійне коло” із роману Ю. Яновського “Вершники” можна назвати ще одним “аркушем у вічність”. Про ЩО цей аркуш? Насамперед, про трагедію якутської душі, що переступили святі законі Господніх заповідей і вчинила непрощенний гріх – братовбивство. Довгий година радянська літературознавча критика водила нас манівцями навкруг цього самобутнього роману, трактувала його як твір, пройнятий пафосом героїки громадянської війни. Сьогодні мі маємо змогу поглянути на це художнє полотно з позицій гуманізму, людяності, народної

моралі й етики.

Нас вражає качан роману – незвичайний і страшний водночас. У кривавий вир подій громадянської війни вводити нас новела “По – )= двійне коло”. Явище братовбивчої війни саме по собі глибоко тра – Е гедійне. “Люби ближнього свого, як самого собі”, “Не убий!” – ці 5 Божі заповіді грубо порушуються на шкірному кроці, і люди, заслі – 2 л плені якимись химерними обіцянками, коять страшний гріх, наслідки про *і якого відлунюватимуть трагедіями не одного майбутнього покоління, ш

Брати Половці, сині “чесного чорноморського рибалки” Мусія Половця, визначилися на своєму

життєвому шляху ще до качану революції; жили відповідно до своїх уподобань, намірів, світобачення. Чи можемо мі засуджувати того ж Андрія – офіцера царської армії, вояка „_.ш-ш-“за вєру, пануючи й батьківщину”, чи Оверка – палкого прихильника української національної ідеї, чи Панаса, вільного, як вітер, і непокірного, чи Івана, який “працював на заводі й робив революцію”? Ні, звичайно. Всі мі різні й маємо право на свою крапку зору й своє місце вжитті.

Батьківщина Половців була по-своєму щаслива. Старий батько, Людина мужня й мудра, вчив своїх синів широ поважати родинні традиції, бо “того роду не буде перекладу, у котрому браття милують згоду”.

Усі мі, безперечно, розуміємо, що значити злагода в сім’ї. Міцна батьківщина – міцна держава. Це істина. Тому кожен усвідомлює, що сім’я – це святе, недоторканне, міцне, чисте, вічне.

Революція, прогримівши над нашою землею в жовтні 1917-го, розвела людей у різні боки, поділила на табори, шо ворогують між собою. Частка братів Половців у цей важкий, трагічний період історії складася відповідно до їхніх поглядів, і це призвело до розриву родинного кола. У поєдинках брати, відчуваючи один до одного люту ненависть,-розбурхану різними політичними силами, вбивають один одного. Живими лишаються тільки Іван та малий Сашко, і це було історично достовірно: перемогла революція.

Алі якою ціною дісталася ця перемога?! Безбожною! Брат ішов проти брата, батько проти сина, рід проти роду. Забули сині батькову науку й гірко та страшно поплатилися за це десятиріччями бездуховності, моральної нікчемності, жорстокості, безсоромності, підлоти, розстрілів, підозр, концтаборів…

Важко спокутують українці непростимий гріх. Яновський передбачав таку розплату, а тому застерігав нас від нехтування святими заповідями, закликав берегти в собі людяність і не втрачати її зазаради якоїсь нереальної й нездійсненної ідеї, що несе людям смерть і нещастя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Гріх і спокута (за романом Ю. І. Яновського “Вершники”)