Головні образи у романі у віршах “Маруся Чурай”
І. Роман “Маруся Чурай” – історія та людські долі. (Роман “Маруся Чурай” ( незвичайним твором і за формою, і за змістом. За формою – в українськії! та й світовій літературі не так вже й багато романів у віршах. А за змістом бо історичні події, якими б важливими вони не були сприймаються читачем лише як тло, на якому розгортаються справжні людські драми, вирують при страсті та почуття. В усій цій картині, попри зміни місця дії та дійових осіб від епізоду. до епізоду, залишається незмінним одне – щирість, невигаданість того, що відчувають
ІІ. Головні образи роману “Маруся Чурай”.
1. Маруся. (Маруся Чурай – постать із легенди, але язик не повертається назвати її “легендарною постаттю”, бо легендарні постаті схожі на бронзові монументи, у той час як Маруся залишалась і залишиться назавжди живою, молодою та красивою дівчиною, яка виливала свій сум та радощі у піснях, яка щиро кохала, але не могла змиритися зі зрадою, зі змізернсн – ням людської душі. Маруся – “голос наш, і пісня, і душа”. У душі герої ні відбуваються складні процеси і перетворення, але вона не втрачає
2. Гриць. (Гриць “живе на дві душі”. Це людина, яка зазнала трагічного роз – половинення власного світовідчуття, власної душі. Гриць кохає Марусю, він ладен усе віддати, щоб бути з коханою, але з іншого боку на нього тис не його мати, яка хоче оженити сина із багатою. Десь глибоко в Грицеві проростають ті паростки пристосуванства, прагматизму та інших не най кращих рис, які він запозичив від оточуючих. Гриць стає ніби на розпутті, не знаючи, чи врятують його кохання та велич людської душі, а чи поглине його болото життєвої марноти та суєти.)
3. Іван Іскра. (Іван Іскра – вірний друг Марусі, Ліна Костенко кількаразово “натякає” читачеві, що й Іван закоханий у Марусю, але цей гордий кароокий козак, нащадок своїх славних прадідів, не висловлює своїх почуттів жодним чином, окрім дружби та відданості, він не раз підтримує Марусю у важкі для неї хвилини. Іван Іскра – звернімо увагу вже на його промовисте прізвище – ніби узагальнений образ, що бере свій родовід ще від часів козаччини, він уособлення мужності, сили духу, це людина з гарячим відданим серцем, здатним на все задля справедливості, волі та добробуту близьких та своєї країни.)
4. Другорядні образи. (Другорядні образи, як мені здалося, не менш життє подібні та яскраві, ніж головні. У цьому, напевне, великий талант Ліни Костенко. Серед другорядних персонажів роману слід окремо назвати дяка (людину просту та мудру, яка багато знає і глибоко переймається долею своєї країни, дуже повчальними видаються читачеві роздуми дяка про історію України, про відсутність історії народу, про роль історичних подііі минулого у теперішньому та майбутньому); родина Вишняків є яскравим прикладом змізернення людських душ; філософія пристосуванства та орієнтації на матеріальне не обминала деяких людей за усіх часів; нема нічого поганого в тому, щоб піклуватися про матеріальні статки своєї родини, але не слід при цьому забувати про духовне, про вічні цінності. Ліна Костенко створює панорамну, широку картину тогочасної дійсності, залучаючи до неї і образи героїчних козаків, і звичайних селян, людей різного віку, різ них професій та з різними характерами.)
ІІІ. Роль роману “Маруся Чурай” у літературному процесі. (Попри історичну амнезію, яка опосередковано культивувалася офіційною пропагандою у часи СРСР, українські митці продовжували створювати шедеври історичної літератури. Таким є роман у віршах “Маруся Чурай”, у якому поєдналися історичні
Відомості (так званий дух доби), ліричність та щирість почуттів і глибокі філософські підтексти.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)