Глибина і щирість переживань ліричного героя в поезії “Contra Spem Spero” Лесі Українки
Вірш “Contra Spem Spero” давно став хрестоматійним. Знаменний він тим, що виразно визначає основні риси життєвої концепції поетеси. А ще в “Contra Spem Spero” чи не найповніше виявилися своєрідність художнього мислення Лесі Українки та характерні риси її громадянської лірики. Дата написання вірша – 2 травня 1890 р. 18-го травня того самого року в листі до брата Михайла поетеса згадує цей твір і характеризує обставини життя, за яких його було написано: поезія постала в результаті боротьби з виснажливою хворобою. За жанровими особливостями “Contra
Вірш Побудований У Формі Драматичного Монологу, сповненого схвильованих інтонацій, з відчутними елементами “внутрішньо” діалогізованої мови (з запитаннями й відповідями, із звертаннями, запереченнями й ствердженнями). Цей монолог передає рух емоцій ліричного героя у бунті проти умов, що душать прагнення молодості повноцінно жиги й творити. Утвердження життя як діяння доводиться не шляхом
Помітну участь у наданні звучанню “Contra Spem Spero” підвищеної схвильованості бере віршова його структура. Твір написано тристопним анапестом, ритм якого чітко викарбуваний. До того ж, в окремі рядки, у тому числі й у перших двох строфах, внесено понадсхемні наголоси, завдяки чому вони звучать енергійно і пристрасно.
Рух емоцій ліричного героя Йде від болючих запитань (як бути в умовах гострих суперечностей життя?) через пристрасне заперечення перешкод на шляху до справжнього повноцінного життя – і до утвердження бунтарських дій, нескореності й незламності в боротьбі. Ліричний герой починає з проголошення бунтарських прагнень. Час дії – теперішній – хочу. Цє основний пафос вірша – накреслення дій ліричного героя в перспективі: як він буде жити, діяти, з якими перешкодами і як боротися, здійснюючи сво’і прагнення.
Образна система вірша виводить художні узагальнення поза особистий план. Багатозначні художні узагальнення містяться в тих образах, що змальовують явища дійсності, обставини, за яких доводиться жити ліричному героєві. Убогий переліг, на якому в мороз він зважується вирощувати барвисті квітки, сізіфів камінь, який він береться підіймати на круту крем’яную гору, довга темна ніч, у яку він шукатиме ясну зірку,- ці образи різнопланово й широко характеризують драматичні умови боротьби, на яку зважився ліричний герой. Неоднозначні відповідно й образи, в яких ідеться про способи тієї боротьби, як-от: сіяння квітів, сила гарячих сліз, весела пісня, незмикання ні на хвильку очей у шуканні зірки. Вони не можуть бути співвіднесені лише з обставинами вузько особистого життя, а викликають уявлення ширшого плану. Зіставлення мотивів та образів “Сопіха зрет зрего!” з мотивами та образами інших творів поетеси підтверджують такий висновок. Лі-ричний герой вірша в контексті інших творів громадянської’ лірики Лесі Українки постає як видатна особистість, як один з небагатьох, хто не мириться з пасивністю, з настроями песимізму, що охопили значні кола інтелігенції того часу.
Образ ліричного героя “Contra Spem Spero” постає в певних стійких психологічних рисах, характерних для багатьох творів громадянської лірики поетеси. У цьому вірші вже оформилась та концепція життя, що принесла Лесі Українці славу “дочки Прометея” і знайшла втілення в таких творах, як “Всі наші сльози тугою палкою…” (цикл “Сльози-перли”), “Товаришці на спомин” (цикл “Невільничі пісні”), “Хто вам сказав, що я слабка…”, “В катакомбах”.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА “Contra Spem Spero”
Може, квіти зійдуть, і настане Ще й для мене весела весна. Я на гору круту крем’яную, Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну, Не стулю ні на хвильку очей. Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. Так я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні! Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна
(1 votes, average: 5,00 out of 5)