Герой повісті Г. М. Троепольского “Білий Бім Чорне вухо”
Про Біміс читач дізнається від автора повісті й від одного з її героїв – господаря собаки, літератора, записуючого іноді свої враження від життя. Обидва оповідача цілком солідарні в своє трепетне відношення до живої природи, частиною якої є Бім, обидва, що називається, “російські інтелігенти” з властивою цій людський породі любов’ю-жалістю до “братів наших менших”, з гострим відчуттям провини людини перед відданою беззахисністю домашнього звіра. Маленька біографія Біма, за винятком перших ідилічних її сторінок, пов’язаних
Бім – мисливський пес. Однак породистість собаки в даному випадку – не знак кастової обраності (Бім нічого не має за своє “походження”). У повісті, написаної в “радянські часи”, комплекс особливостей собаки обережно іменується “інтелігентністю”, тоді як Бім – справжній собачий принц, аристократ за всіма статтями (можливо, нащадок сеттерів імператора Олександра
Історія Б., написана з недитячим розумінням собачої суті, може бути витлумачена в дусі архетипових сюжету про поневіряння принца – ізгоя, що гине від людської злоби, а сам герой цілком вписується в архетипний образ “гнаного дитини”. У цьому сенсі образ Б. – продовження російської літературної традиції “олюднення” тварин, представленої Хол-Стомера Л. Толстого. Мучеництво собаки – тема не нова для європейського мислення. Б. – свого роду літературна реінкарнація святого Гінфора (Генофера), безвинно вбитої хорта, почитавшейся в середні століття в одному з християнських парафій Франції.
Герой повісті Троепольского може бути охарактеризований як “катартического персонаж”. Мучеництво і смерть собаки “просвітлюють” і очищають відстале, гнітюче-безвихідне соціальний простір, в якому пес прожив своє коротке життя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)