Герой кіноповісті “Україна в огні”, який справив на мене найглибше враження”
Кіноповість відомого драматурга і письменника О. Довженка “Україна в огні” є багатопроблемним і багатоплановим твором. Звернення автора до загальнолюдських цінностей і моральних проблем робить цей твір хвилюючим і близьким для всіх поколінь, в тому числі і для сучасного.
У кіноповісті найбільш складним і найбільш цікавим для мене є образ Олесі Запорожець. Цю героїню письменник наділив найкращими рисами української дівчини: “Тиха, без єдиної хмаринки на чолі, майстерниця квітів, чарівних вишивок і пісень, вона не була звичайною
Ця
Життя Олесі під час Великої Вітчизняної війни не милувало дівчину. Волею трагічних обставин її занесли до списку тих, кого німці планували відправити до Німеччини на каторжні роботи. Олеся навіть кілька разів тікала з дороги, але кожен раз виявлявся невдалим. Олеся пережила за часи війни багато чого: і наругу поліцаїв, і знущання загарбників, і приниження. Але вона не втрачала віру у своє призначення і в необхідність вижити, вистояти. Олеся казала Христі: “Ми жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, треба родити дітей, щоб не перевівся народ”. В цих словах відчувається велика мудрість української дівчини, яку вона успадкувала від своїх славетних пращурів.
Я вважаю, що письменник навмисно не зображує Олесю Запорожець в активній боротьбі з фашистськими загарбниками, навмисно не висвітлює її героїчних вчинків. Мабуть, в цьому і є глибока гуманістична спрямованість кіноповісті “Україна в огні”, мабуть саме цим мене і вразив образ Олесі Запорожець, в якому автор втілив свій ідеал і поетичну душу України.