Філософські роздуми Г. С. Сковороди про людське щастя
Не той щасливий, хто бажає кращого, А той, хто задоволений тим, чим володіеі Г. С. Сковорода. Постать Григорія Савича Сковороди у давній українській літературі одна з найпомітніших. Він був філософом і став творцем людських душ, він бу| мандрівником і цілувала трава сліди його ніг, він був співцем і співали людські’ душі разом з його душею, він був мислителем і тепер відкрилися нам таємниці його заповідей, він був духовним сіячем і проросли зерна, посіяні його рукою. Він був Людиною. Сходив усю Україну, мандрував Європою, мав багато друзів, які
Сковорода став найвидатнішим українським філософом, відомим усьому світові. Ми маємо складати сьогодні сходи в майбутнє з творчих злетів Григорія Сковороди. Григорія Сковороду називають народним філософом. В центрі уваги його перебувала проблема щастя. Вона пов’язувалася в нього зі “сродною працею”, яка, на тверде переконання філософа, є необхідною передумовою щастя. Вчення про “сродну працю” у Сковороди тісно пов’язане з його розумінням життя як театрального дійства, де люди-актори виконують свої ролі. І щоб добре зіграти, треба кожному вибрати таку роль, яка
Сковорода Ставить питання про необхідність пізнати самого себе, бо від цього залежить майстерність виконання ролі, а зрештою – і щастя людини. Він був “переконаний, що принцип “сродної праці” повинен лежати в основі фундамен-ІІ ту суспільного ладу. Втілення його – єдина умова, яка забезпечить “торжество вищої моральності, миру й любові між людьми”. Цією ідеєю пройняті байки “Пчела и шершень”, “Две куриці”, “Орел и сорока”. Однією з найкращих байок Сковороди є “Пчела и шершень”. У моралі автор вчить людей жити щасливою. Щастя це досягалося завдяки моральному самовдосконаленню, душевному спокою і незалежності від пристрастей навколишнього світу, умінню користуватися тим, що є, не прагнучи до неможливого. Однак стан душевного спокою не означав бездіяльності, навпаки. Улюблена справа – обов’язкова умова щастя. Філософ відстоює думку, що кожна людина може бути щасливою, якщо переможе для інстинкти волі і йтиме шляхом добра. Однією з умов щастя є дружба симпатія та природна доброзичливість людей один до одного. Пошуки відповіді на питання “У чому щастя?”. Відбилися у 21-й пісні “Саду божественних пісень”. Домом і матір’ю називає щастя ліричний герой. Він намагається зрозуміти її о суть.
Образ щастя – пастуха, тобто звичайної праці, ще не є ствердним, її – мін знаменує собою пошук. Ні книжники, ні птахи не підказують, де воно, і чи й існує, взагалі? Молодий олень уособлює роздуми, які приводять до висновку, що щастя – це іутрішній стан людини. Воно не живе серед Гергесенських полів, що символі-ють недостойне життя, а “пасе стадо в кринах” (польові квіти), тобто воно там. єднання людини з природою. Так у вірші відбився філософський погляд на пстя як душевний спокій. Цю ж тему висвітлює поет у 28-й пісні. Автор закликає читача заглибитися себе, заглянути у свою душу. Там він відшукає свого товариша, другу волю, переборе першу – “волюад”, що символізує людські пристрасті, що вбивать справжню душу і позбавляють людину щастя. Г. Сковорода створює образ іуховного меча”, який має очистити душу і, перерісши в мудрість, стати на її сорожі:
Ты един всем жизнь и радость, Ты един всем рай и сладость! Убей злу волю в нас, да твой владеет глас!
Григорій Савич цінував відвертість, скромність, свободу. Часто він повторю-нші, що щастя – у пізнанні самого себе, своїх нахилів, здібностей. У “Раз говорі п’яти путников о истинном щастіи в жизни” сковорода проводить думку, що в гармонійному поєднанні того, що задовольняє внутрішні духовні потребі іюдини, воно – “всередині нас самих”!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)