Доповідь на тему Людина, час, пам’ятники
Величні піраміди древніх єгиптян, загадкові міста ацтеків, майстерно виконані античні скульптури, мовчазні скіфські кургани – це ті пам’ятники, які людина залишила в історії свого розвитку для увічнення перебування у часі та просторі. Кожне покоління покликане обов’язково лишити нащадкам зразки мистецтва, в яких відображена епоха.
Погляньмо на той час, в якому перебуваємо ми сьогодні, з позиції осмислення культурних та історичних пам’ятників. Що залишаємо нащадкам ми, покоління, яке переступило межу третього тисячоліття? Спробуймо
На території Ботанічного саду знаходиться пам’ятник учено-му-патріоту, засновнику Харківського університету В. Каразіну. Пам’ятник був відкритий у 1906 році. Автори – скульптор І. Андреолетті та архітектор О. Бекетов. Саме на цьому місці він знаходиться з 1958 року.
В. Каразін – учений-патріот, новатор, що в галузі техніки, суспільствознавства, проблем природознавства набагато випередив свій час. Він палко любив свою рідну Слобожанщину, гордився героїчним минулим і з оптимізмом
На щастя, збереглися у сквері на площі Поезії погруддя О. С. Пушкіну (1904 р.) та М. В. Гоголю (1909 р.), що були споруджені на кошти шанувальників таланту видатних письменників XІX століття.
1917 рік став переломним в історії нашої країни. На другий план відійшли оцінки здобутків талановитих людей, поступаючись місцем монументальній пропаганді відповідної ідеології. З’явилося більше ніж 200 пам’ятників, що відтворювали події жовтневого перевороту. Було споруджено 118 пам’ятників В. І. Леніну. Найвеличніший з них знаходиться на центральній площі міста.
Про визначних вчених, культурних діячів, чия творчість на початку XX століття була тісно пов’язана з містом, начебто забули. Отже, ми бачимо відвертий процес збочення, конюнктурного висвітлення історії України. Такий підхід сіяв зневагу до минулого, викорінюючи почуття любові й гордості за Батьківщину.
З різних інформаційних джерел ми довідуємося про знищення християнських храмів. Так, на місці Дзеркального струменя знаходився колись Нікольський собор. У Покровському соборі були розташовані експозиції історичного музею. У католицькому соборі був кінотеатр.
Найбільш яскравим пам’ятником довоєнних часів вважається пам’ятник генію українського народу Т. Г. Шевченку, споруджений у 1935 році. Автори – скульптор М. Манізер та архітектор І. Лангбард. З одинадцятиметрової висоти тригранного пілону на нас дивиться Кобзар. На архітектурній спіралі розташовано 16 статуй. Від героїв творів славнозвісного поета до заключної групи – червоноармійця, колгоспника, шахтаря, жінки-рабфаківки. Позували при створенні скульптур актори харківського театру “Березіль”, котрі стали згодом відомими. Це Н. Ужвій, І. Мар’яненко та інші. Пам’ятник має виразне політичне забарвлення.
Події Великої Вітчизняної війни також відбилися в творчості видатних скульпторів. Про подвиги відомих та невідомих бійців розповідають десятки пам’ятників. Меморіал Слави, що знаходиться в Лісопарку, був відкритий 28 жовтня 1977 року. Саме тут були знищені фашистами тисячі військовополонених, підпільників, партизанів. До Вічного вогню, Матері-Вітчизни, біля підніжжя якої напис: “Герої не вмирають. Вони знаходять безсмертя й назавжди залишаються у пам’яті нашій, у звершеннях наших, у великих діяннях прийдешніх поколінь. Життям своїм нащадки зобов’язані їм”, приходять ветерани, школярі, наречені, приносять вогнисті квіти. Авторами меморіального комплексу – В. Агібаловим, М. Овеянкіним, Я. Риком, художником С. Світлорусовим, архітекторами І. Алфьоровим, О. Максименком – увічнений безсмертний подвиг захисників Вітчизни.
У періодиці пам’ятнику воїну-визволителю, що споруджений на вулиці 23-го Серпня, дана не досить позитивна оцінка. Але, на мій погляд, саме збереження пам’яті про загиблих уже повинно викликати почуття вдячності митцям.
На сучасному етапі свого розвитку Україна повертається до національного та культурного відродження. З’являються пам’ятники – німі свідки історичних подій: хрест жертвам голодомору, монумент героям-пожежникам, що загинули від наслідків Чорнобильської трагедії, пам’ятник загиблим при виконанні службових обов’язків співробітникам органів внутрішніх справ. Відновлено імена відомих наукових та культурних діячів: Д. Багалія, Леся Курбаса, Г. Хоткевича, М. Хвильового тощо. Пам’ять про них увічнена в меморіальних дошках. Наш час багатий подіями та особистостями. Чий життєвий шлях залишити прикладом для нащадків? Це вирішувати талановитим митцям, сучасникам на підгрунті історичної пам’яті. Тільки з минулого повинен бути прокладений шлях людини у прийдешнє. Бо осмислюючи час, створюватимуться нові й нові пам’ятники людям, епосі.
Підкорення космічного простору
Перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк відзначав: “Наявністю сучасних космічних технологій Україна заявляє про себе, як про одну з найпотужніших країн світу”.
З чого ж починалася дорога України в космос? Мабуть, з найдавніших уявлень народу про незвідані світи, які відбилися у писанках. Люди мріяли підкорити неосяжні простори космосу. У XІX столітті Микола Кибальчич виготовив проект повітроплавного приладу, який мав злітати за допомогою реактивного двигуна, міг рухатися в безповітряному просторі. Отже, наш земляк з Чернігівщини створив проект, який ліг в основу сучасного ракетобудування.
Костянтин Ціолковський, російський учений, який походить із відомого козацького роду Наливайків, зробив великий внесок у розвиток космонавтики та літакобудування. Учений вивів нині широко відому формулу швидкості руху ракети, вперше у світі теоретично обгрунтував можливість польоту.
Юрій Кондратюк – учений-винахідник – розробив ряд схем ракет для міжпланетних подорожей, запропонував створити станцію-супутник Місяця, розробив теорію реактивного руху, розглянув питання про паливо для ракет.
Можна ще й ще перераховувати досягнення українських учених, які своїми розробками наближали час підкорення людиною простору ще в першій половині XX століття.
Сергій Корольов – всесвітньо відомий учений з українськими коренями. Це завдяки йому здійснилася мрія людства про космічні польоти.
Україна є одним із центрів розвитку космічної науки та техніки. У великих індустріальних містах створювалися конструкторські бюро, науково-дослідні інститути, численні підприємства, які й зараз працюють над проблемами космонавтики.
Доречно згадати й українських космонавтів, які своєю працею знаменували прихід нової ери – ери космонавтики. Це Паво Попович, Георгій Береговий, Георгій Шонін, Анатолій Філіпченко, Георгій Добровольський, Георгій Гречко, Віталій Жолобов, Юрій Романенко, Володимир Ляхов, Леонід Попов, Леонід Кизим, Петро Климчук, Олександр Вікторенко, Анатолій Левченко. Але окремо хочеться зупинитись на постаті Леоніда Каденюка – першого космонавта незалежної України, який був льотчиком-випробувачем, космонавтом-випробувачем. Зараз Каденюк продовжує брати участь в експериментах з космобіології, готується до нових звершень у космонавтиці.
Науковцями світу відзначена висока якість сучасних космічних розробок і технологій. Завдяки своїм досягненням у ракетно-космічній галузі Україна стала учасником реалізації важливих проектів XXІ століття. Варто пригадати такі розробки,’ як “Морський старт” спільно з США, Росією та Норвегією, “Глобал старт”. У цих проектах буде використана українська ракета-носій “Зеніт”.
У 1992 році Указом Президента України було створено Національне космічне агентство України. Саме в той час і була створена перша космічна програма незалежної держави. Однією з глобальних проблем є створення українського космодрому. Наші вчені запропонували понад 240 експериментів до здійснення міжнародної космічної станції.
Отже, завдяки розвитку космонавтики світ дізнається про молоду незалежну державу. І від того, який внесок ми зробимо в розвиток науки, буде залежати її міжнародний авторитет.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)