Делорж – справжній лицар (за баладою Ф. Шиллера “Рукавичка”)
Розміщено від Tvіr в Суббота 29 мая
Хто такий лицар? Заглянемо у тлумачний словник і прочитаємо: лицар – у перекладі з німецької – вершник; у середні віки в Західній та Центральній Європі особа, що належала лицарству. Лицарство – військово-феодальний стан; у якому сенсі – дрібні світські феодали, що протистояли знаті.
Щоб зустрітися з представниками лицарства, про яких ми прочитали у словнику, перегорнемо сторінки балади великого німецького поета і письменника Фрідріха Шиллера “Рукавичка”. І ось ми вже у XV столітті. Шиллер
І ось, пише Шиллер, “владар маше рукою – …тигр з клітки тигринної”. Він, тигр, бачить лева, який вже чекає на свого суперника на арені. На розчарування публіки, тигр не кидається на лева, “і кроком несміло-пружним обходить він”. Хижак лягає осторонь. Глядачі, затамувавши подих, чекають: що буде далі? А далі трапилось те, що на царський знак на арену випустили двох. Леопарди
Як вийшли лев і тигр – по одному; а ось леопарди були випущені вдвох. Вони ніби відчували свою зверхність. А якщо б леопард був теж був би агресивним? Чи, може, ліг поруч з такими самими хижаками : що далі? Глядачі чекали, але лев усіх заспокоїв, наче закликав звірів отямитися, відмовитися від кровопролиття – його могутній рев прогримів – і настав час; “не давши волі злобі рвучкій, люті лягли по короткім бою”.
Аж далі сталося те, чого не змогла б передбачити найжадібніша до крові лють. На арену летить жіноча рукавичка. Рукавичка належить дамі серця. Це була безсердечна красуня. Насправді вона не випадково упустила рукавичку. Це було зроблено навмисне. Вона хотіла, щоб Делорж, ризикуючи тим, підняв з арени рукавичку і повернув господарці. Леді хотіла привернути увагу тих, хто тут був, до своєї особи, щоб усі побачили, яку владу має ця красуняперед лицарем. І знову ми звертаємося до словника, адже є ще одне тлумачення слова лицар, переносне: “самовіддана, великодушна, шляхетна людина”. (і повністю відповідає другому значенню: І лицар Делорж… Збігає наниз безстрашно, і кроком твердим ступає між звіром тим, і бере рукавичку відважно…
Навіть звірі відчули його внутрішню силу – і не наважилися напасти. Делорж. І захоплені погляди глядачів повертає рукавичку красуні. Здавалося б: тріумф сміливості, сили духу лицаря. Він має право розраховувати на нагороду – він довів свою відданість і любов примхливій жорстокій красуні. Але публіка завмирає від несподіванки:
Він рукавичку в лице їй кинув:
“Подяки, дамо, не треба мені!” Сказав і її покинув.
І Ми розуміємо: Делорж не міг осоромитися при такому напливі народу – тим що серед глядачів були сильні світу цього. Між тим його вчинок відкрив очі на справжнє ставлення до нього дами серця. Він побачив, що вона байдужа не тільки до хижаків, а й людей. А якщо б Делоржа розірвали звірі? Кидаючи рукавичку на арену, вона про це не думала. Для неї на першому місці була її примха. Делорж переміг, але чи був би він щасливий з цією дамою? Напевно, ні. У будь якому разі він вирішив для себе саме так і кинув у даму рукавичкою. І тут вбачається ще одна перемога сміливого лицаря: це перемога над безглуздими примхами дами. Він перед усіма поставив її на місце і покинув арену переможцем.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)