Чому попри поразки страйку трудовий Борислав все-таки сміється? (за повістю Івана Франка “Борислав сміється”)
Повість І. Франка “Борислав сміється” увійшла в історію української літератури як перший твір про організовану боротьбу робітників проти експлуатації й визиску. Її темою є зображення життя робітничого класу кінця XІX століття, наростання боротьби між працею і капіталом, організація першого робітничого страйку, змалювання життя капіталістів, конкуренції між ними, виродження буржуазної сім’ї. Франко перший в українській літературі розробляє тему праці робітничого класу в умовах капіталістичного визиску. Своїм об’єктивним показом
Розгортаючи події повісті, автор показує, що робітничий колектив пропонує два варіанти такого шляху: перший – це організована боротьба (її ідея належить центральному персонажу – Бенедьо Синиці), а другий – стихійна помста над окремими кривдниками,
Наскрізною сюжетною лінією є розповідь про те, як стихійний рух бориславських робітників за свої права при активній участі “нових людей” переростає в організовану форму боротьби – робітничий страйк. Він стає кульмінацією повісті, до якої ведуть події, що розгортаються гостро і дуже цікаво: твір весь час тримає нас у напруженні, спонукає до власної оцінки події чи героя. Відчувається майже фізично те схвильоване збудження страйкарів, бо вони обстоюють свою гідність, своє суто людське право на щасливе життя. У цьому я бачу ту усмішку надії, що згодом переросла у “сміх Борислава”. Задоволення вимог, висунутих Бенедьо, дало б робітникам можливість домогтися своїх прав – тому вони з гідністю наполягають на них.
Та Гольдкремер як представник капіталістів цинічно заявляє, що Борислав висміє такі вимоги, на що дістає таку відповідь: “Весь Борислав нас висміє? А хто же то такий, той Борислав? Борислав, паночку, то ми! І на нас тепер прийшла пора посміятися над вами!” Ось чому Борислав, незважаючи на поразку страйку, продовжує сміятися: він відчув силу, народжену у єдності, згуртованості та одностайності виступу.
…Повість прочитана. Перегорнута остання сторінка. Та мої думки знову і знову повертаються до її героїв, неначе я сам був поруч з ними у їхній нелегкій буденній праці й боротьбі. Думаю, що саме у цьому і полягає неперевершена сила Франкового таланту: променистим словом розкрити очі на становище народу й політику держави; пробудити свідомість, вказати шляхи боротьби за краще життя. І хоч зі зміною епох змінилися й наші судження та оцінки, твір залишається для нас цікавим і як художнє полотно, і як документ часу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)