“Бо жити спішити треба…” (Мої роздуми над творчістю В. Симоненка)

У мене ще й досі не вкладається в голові, чому на долю найталановитіших, найкращих людей випадають різні випробування, чому так часто їхнє життя ури­вається неочікувано і трагічно. Мені завжди подобались вірші Симоненка, але після того, як я уважно прочитав біографію поета, моє ставлення до нього й до його творчості остаточно сформувалось. Поетові довелося прожити дуже коротке, але дуже насичене життя. Передчасна смерть обірвала його. Мене дуже вразило все, що я дізнався про життєвий шлях Симоненка…

У контексті долі поета зовсім по-іншому

стали сприйматися фрази “Жити спі­шити треба, Кохати спішити треба, Гляди ж – не проспи!” Це рядки з його вірша “Ти знаєш, що ти людина?” Звісно, людині не дано знати свою долю заздалегідь, але оце “жити спішити треба” так страшно і дивно звучить, коли ми знаємо, як рано обірвалося життя В. Симоненка.

Усі вірші поета вирізняються любов’ю до життя та вірою в людину, постійним рухом, пориванням дізнаватися нове, розвиватися, горіти. У вірші “Гей, нові Ко – лумби й Магеллани!” пост ніби викладає своє бачення життя. Найбільшою цін­ністю – і найбільшою насолодою – для нього є пізнання

нового, відкриття нових горизонтів. “Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді?” – пи­тає поет. Виходить, сенс життя для ліричного героя – у відкритті нового.

Та сама любов до життя є й у інших творах. Поезія “Ти знаєш, що ти людина?” пронизана гуманістичним пафосом. Автор ніби каже читачеві, що народитися лю­диною і стати Людиною – не одне й те саме. Але вже від народження кожен уні­кальний, посмішка і мука кожного неповторні, неповторні й цілі кожного з нас.

Жоден вітер сонця не остудить, Півень землю всю не розгребе! Україно! Доки жити буду, Доти відкриватиму тебе. Мріяти й шукати, доки жити, Шкварити байдужість на вогні!..

А якщо відкрию вже відкрите, Друзі! Ви підкажете мені…

Мова творів Симоненка жива та образна. За словами ніби вгадується голос ав­тора – емоційний, красивий, чистий. .

Якщо уважно читати поезії Симоненка, то відчуваєш, що ж було дня поета головними цінностями в житті. Батьківщина, рід, зв’язок із родиною і, звісно, саме життя – осмислене, насичене, сповнене емоцій та подій. Твори Симонен­ка не тільки вчать нас уважніше ставитися до себе та своїх життєвих принципів, а й сповнюють енергією, бажанням творити і відкривати нове, спонукають спіши­ти жити!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Бо жити спішити треба…” (Мої роздуми над творчістю В. Симоненка)