Які зразки українського мистецтва подобаються мені найбільше?

З усіх зразків українського мистецтва найбільше мені подобається українська народна пісня. Про неї сказано і написано вже так багато, що годі додати щось суттєве. Але ж ніщо не замінить українцеві його рідної пісні, яка вміє бути такою різною: журливою і веселою, колисковою і похідною, весільною і жалобною. З наших пісень найбіль­ше подобаються мені пісні козацькі. У них українська непокірна душа вилила себе до самого денця:

Ой, на горі вогонь горить,

А в долині козак лежить.

У головах ворон кряче,

А в ніженьках коник плаче.

Лише

в піснях східних слов’ян можна почути відгук такого бачення світу, де війна і життя нерозривні. Ніякий народ не вмів з такою тугою, безмежною любов’ю і пристрастю оспівувати власну долю, власну нескореність навіть перед лицем смерті:

Біжи, коню, дорогою,

Степовою, широкою,

Щоб татари не піймали,

Сіделечка не здіймали.

Вражаюче почуття смерті пронизує більшість козаць­ких пісень. Так, ці степові лицарі кожну мить свого життя знаходились між життям і смертю. Ось звідки це єдине у своєму роді спілкування козацької душі і коня вороного:

Як прибіжиш під ворота,

Стукни-грюкни біля плота.

Вийде

сестра – рознуздає,

Вийде мати – розпитає.

Навіть після смерті козак пам’ятає про своїх рідких, турбується про них. Кожного зі своїх рідних згадує ко­зацька душа, яка сягнула райської брами:

Не плач, мати, не журися,

Та вже син твій оженився:

Та взяв собі паняночку –

В чистім полі земляночку.

Такі зразки народного мистецтва не забуваються. Вони залишаються в пам’яті назавжди, немов якийсь незбаг­ненний скарб. Мабуть, за це я й люблю українську пісню.






Неповторний світ дитинства в поезіях.
Які зразки українського мистецтва подобаються мені найбільше?