Авторська інтерпретація образу Бога у поемі «Мойсей»
Порівняно із біблійною легендою, Франко змінює розміщення образів у творі, співвідношення між ними, їх ідейне навантаження, композиційну роль.
У Біблії Мойсей – це посередник між іудеями і Богом, слуга вічного, виконавець волі Єгови. Останній вершить долю Ізраїлю, а тому висунений у біблійному тексті на передній план. Так, Бог, звертаючись до Мойсея, каже: «Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, – чи ж не Я, Господь? А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити» (2 М. 4.11-12).
У
Той Бог представлений у Франка, як справжній біблійний Єгова, страшний і грізний, котрому все мусить коритися, мстивий, що простягає свою караючу руку аж на дванадцяте покоління. Той Бог Єгова – це сумління самого Мойсея. І людина мусить покорятися
І то лиш за хвилинний сумнів у своїх ідеалах, у правоті Бога Єгови. Отже, Бог – потенціальна енергія душі Мойсея, найбільш аристократичне, скристалізоване та ідеалізоване «Я» людини, котрого мусить слухати, як непереможної сили, а божеської, як невільник свого пана. І якщо виробив Мойсей у собі того Бога, то не може вже його зректися, ані сумніватися у ньому, бо сумнівався б у самому собі.
Він невільник, раб самого себе! Та Мойсееві треба, щоби в його Бога вірили і ті, котрих він хоче привести до обіцяної землі, котрим має служити той його Бог! Коли й вони будуть у нього вірити, будуть сильні своєю вірою, як і Мойсей. І щоби викликати довіру до того Бога у земляків, він представив їм його, як справді яку надприродну силу, котрої він є органом. Вогняний кущ, символ його віри у Бога, повинен запалити серця людей цією вірою. Об’явлення нового Бога стало бойовим гаслом для цілого народу.
Таким чином, Єгова Франка – грізний і страшний для Мойсея, цей немилосердний Бог у гебрейських шатах, те сумління пророка, тонке і чуле, є Богом реальним, живим у всіх людських серцях, справді всюди присутнім, великим і могутнім своєю силою – Бог національний! Такого Бога проповідував сорок років у пустелі Мойсей.
За Франком, кожний народ має свого національного Бога, котрого вважає вищим понад усіх, але визнає так само інших національних Богів, а також дає право іншому народові вважати свого Бога за більшого. І кожний народ має свого поводиря чи пророка, тому у поемі центр художньої уваги перенесений на два вузлові пункти сюжету: дія зосереджена навколо взаємовідносин між вождем і народом, а не між Богом та Іудеями, як у Біблії.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)