Аналіз “Слово про похід Ігорів”
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: героїчна поема (на думку деяких літературознавців – повість, літописна повість).
Тема: зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря на половців 1185 р.
Головна ідея: заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів.
Головні герої: князі Ігор, Святослав і Всеволод; Ярославна (дружина Ігоря); половці Овлур, Гзак і Кончак.
Сюжет: похід князя Ігоря разом із братом Всеволодом, незважаючи на пророче затемнення сонця (тут також іде детальний історичний
Ігор. Головний персонаж твору – Ігор. Це руський князь, який любить свою батьківщину й без вагань готовий віддати за неї життя. Ігор Святославич
Усі ці властивості викликають симпатію до князя. Разом із тим ми засуджуємо Ігоря за необачність, недалекоглядність і славолюбство. Він надміру запальний, тому неспроможний тверезо оцінити ситуацію. Його поспішність призвела до трагедії: дружила повністю розгромлена, тисячі жінок стали вдовами, тисячі дітей – сиротами, князі пересіли “із сідла золотого та в сідло невольниче”, а головне – відкрилися навстіж ворота для нових спустошливих нападів половецьких орд.
Святослав. Відповідно до ідейного змісту твору, автор називає Святослава великим, грізним київським князем. Як видатного полководця, його вихваляють “німці і венеціанці, греки іморава”. Святослав зображений піклувальником про долю рідної землі: спустошення Русі через князівські міжусобиці та напади кочівників відгукуються в серці болем. Та й хіба можна бути байдужим, коли узбережжя рік “засіяні кістками руських синів”?
Святослав – видатний державний діяч, справжній патріот і шляхетна людина. Картаючи Ігоря й Всеволода за свавілля, що призвело до нового лиха, він звертається із закликом до інших князів помститися “за землю Руськую, за рани Ігореві, сміливого Святославича”. Цим він хоче об’єднати всіх князів, щоб зміцнити Київську державу, зробити її могутньою і незборимою. Автор “Слова…” оспівує мудрість і хоробрість Святослава, адже великий князь київський не лише об’єднав руські землі, а й успішно переміг половців.
Ярославна. Дізнавшись про поразку русичів, поранення й полон чоловіка, Ярославна ладна на край світу полинути до милого її серцю му-жа-друга, щоб обтерти криваві рани на його дужому тілі…
Зауважимо: у невтішному горі Ярославна благає сили природи зменшити муки не лише свого мужа, вона вболіває й за інших воїнів-ру-сичів. Як це благородно! Отже, Ярославна не лише вірна дружина, а й свідома громадянка своєї держави, полум’яна патріотка, що виступає від імені “жон руських”. Гуманна княгиня – заступниця всіх воїнів Київської Русі. І саме ця людяність і сила почуттів, краса вірності в коханні возвеличують її в наших очах (Б. Степанишин).