Відгомін громадянської війни в новелах Григорія Косинки

Теперішня прізвище — Стрілець. Народився в с. Щербановка Обухівського району Київської області в сім’ї бідних селян. З 14 років переїхав жити в Київ. Рано почав працювати: чистильником взуття, канцеляристом. Закінчив вечірні гімназичні курси. Брав участь у громадянській війні. Протягом 1919-1922 гг. учився в Київському інституті народного утворення. Був членом літературного угруповання «Ланка»-МАРС. Був репресований і розстріляний. Прозаїк. Автор новел і оповідань, написаних в імпресіоністичній манері (увійшли в збірник «На золотих богів»). Тема багатьох добутків — показ ситуації, що зложилася в Україні після перемоги більшовиків, драми людей, які повірили новій владі, а потім розчарувалися в ній. Ім’я Григорія Косинки належить до імен художників так званого «розстріляного відродження», чий талант розцвів в 20-х роках XX століття, але йому не довелося розвиватися, оскільки він був придушений радянською тоталітарною системою.

Г. Косинка був арештований і розстріляний як «ворог народу» в 1934 році. Не стало одного, без перебільшення, з найкращих новелістів у свій час. Саме його Василь Стефаник назвав «своїм сином», саме він був гідним продовжувачем традицій класичної української літератури, які зумів вдало з’єднати з модерними напрямками.

Новела «В житах» — другий твір Григорія Косинки, одне з його любимейших. Саме його автор найчастіше читав перед слухачами. Це пронизаний оптимізмом, вихоплений з життя епізод, світлий промінь серед похмурої дійсності. Корінь — дезертир, що переховується вже другий рік. Серед природи, де він знаходить короткий відпочинок, немає горя й крові. Дезертир прислухається до «пісні поля», спостерігає за разноцветием степу, розмовляє із сонцем. Важке існування, сповнене небезпек начебто десь далеко, ніщо не передвіщає нещастя. І тільки душу в якімсь очікуванні, у передчутті змін. Кульмінація добутку — зустріч героя з «загубленої в житах своєю долею», улюбленою Уляною. Це реальне життя нагадує про себе. Але Корній «п’яний сьогодні в житах», він ловить коротку мить радості, ловить мить життя, що, можливо, завтра обірветься. Думаю, що ідея новели — пошук життєвої гармонії,

До якої кожний прагне по-своєму.

Мотив громадянської війни звучить і в оповіданні «Фауст». Фауст із трагедії Й. В. Гете, шукав життєвої істини на кривавих шляхах революції. Європейський Фауст, як відомо, не знайшов тої істини, але залишив людям спрагу пошуків. Таким виникає в новелі «Фауст із Поділля» — Прокіп Конюшина, пошук істини якого закінчується божевіллям і смертю в більшовицьких катівнях.

На мою думку, у добутку порушено дві важливих проблеми. Перша — це «муравьевщина» — одна з найбільш кривавих сторінок в історії України. Програми, які впроваджувалися радянською владою, дуже дорого коштували українському народу. «Більшовицька політика — це в’язниця для людей», — до такого висновку повинен дійти читач новели. Друга проблема виражена в згаданій у новелі рядку: «Сліпе село злиться, а Україна кров’ю харкає». Дійсно, люди часто були «сліпими», тому що не бачили чітких орієнтирів, ставали до боротьби стихійно, що приводило до трагічних наслідків. Фінал добутку символічний: герой гине в більшовицькій в’язниці, так само вмирає нації, потрапивши в «пастку» поневолювачів. Тривалий час твору Григорія Косинки вважалися «ворожими», оскільки кидали відверті обвинувачення радянській системі, затверджували право людини бути Особистістю, а народу — незалежним.

Г. Косинка як художник досяг «своєї сили» у середині 20-х років XX століття. Форма його добутків здобувала реалістичну «чистоту», а зміст їх, виростало з окремих життєвих мотивів, ставало всеосяжним (М. Наєнко). Його новели — «Фауст» (1923) і «Гармонія» (1933) є художніми роздумами Г. Косинки про драматичні випробування людини й народу в роки післяреволюційного перевороту 1917-го року. Василь Гандзюк (оповідання «Гармонія») був арештований і кинутий у муравьевскую тюрьмуи. Василь — несвідома частина українського селянства. Проте у в’язниці він починає розуміти жорстокі ази більшовицької ідеології.

В оповіданні «Фауст» Прокіп Конюшина виникає як особистість, що увібрала в себе виразно національні — риси. Він мріє про теперішню волю для свого народу. Хоча його й заарештували муравьевские карателі, він проголошує: «Помнете: сотні поляжуть, тисячі разом з тим стануть до боротьби». Для художньої мови Г. Косинки характерні лаконізм усної розповіді, образні фразеологізми, опори на ситуації, узяті з народних джерел.

Письменник виникає представником національної стихії, у якій передається найтонший порив душі українця. У нього переважає епічно-драматичний початок із залученням ліричних фарб. Разом зі смертю Г. Косинки практично ввірвалося в українську прозу художній напрямок сугубо реалістичного, драматичного осмислення життя. Його відродження почнеться через три десятиліття у творчості окремих прозаїків-шестидесятників (насамперед — Григора Тютюнника). Тоді ж буде початий і процес поступового повернення в літературу й гідного й чесного ім’я Григорія Косинки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Відгомін громадянської війни в новелах Григорія Косинки