Ми живемо, під собою не чуючи країни. Твір по творчості Мандельштама

У літературі не Раз траплялися драматичні протистояння між поетом і владою. Міркуючи про долі письменників, Герцен писав в 1851 році: «Жахлива, чорна доля випадає в нас на частку всякого, хто насмілиться підняти голову вище рівня, написаного імператорським скіпетром… Історія нашої літератури — або мартиролог, або реєстр каторги…». Що ж змінилося в XX столітті? Так нічого. Історія повторюється: трагічно складаються долі Цветаєвою, Ахматовій, Платонова, Булгакова, Пастернаку… Це далеко не повний перелік письменників, чия доля залежала від вождів. У цей довгий список входить і ім’я О. Э. Мандельштама. Його протиборство із владою почалося рано, хоча він, як і Блок, почувши музику революції, спочатку прийняв неї. В 1922 р. на Луб’янку догодив брат поета Олександр. Осипнув заступився за брата, зустрівшись із самим «залізним Феліксом». Із цього часу й почалися його неприємності. Уже до 1923 р. його ім’я було викреслено зі списків співробітників всіх журналів. Мандельштам знав, що кожний його рядок, кожний його твір уважно прочитуються. Проте в 1933 р. він пише памфлет, спрямований проти «батька народів». Б. Пастернак, згадуючи той час, писав про вірш, прочитаному йому Мандельштамом. На питання «Хто-небудь, крім мене, знає ці вірші?» Мандельштам відповідав, що читав їхній одній жінці. Пастернак порадив знищити їх негайно. Поет не обіцяв, і… 30 травня 1934 р. був арештований. Ордер на арешт був підписаний самим Ягодою. От рядка із цієї епіграми:

Його товсті пальці, як хробаки, жирні, А слова, як пудові гирі, вірні. Таракани сміються. И сіяють його халявки.

За автором цих рядків з’явилися вночі троє з понятими. На Лубянке катували нічними допитами, яскравою лампою, солоною їжею, не даючи води. За спробу протестувати надягли гамівну сорочку, відправили в карцер. Ніхто не сумнівався, що за ці рядки він поплатиться життям, але його заслали на 3 роки в глухе містечко Чердинь на Камі. Через багато років слідчий, що займався реабілітацією, висловив письменникові Каверіну здивування із приводу настільки м’якого покарання, на що той висловив припущення, що, імовірно, Сталін був приголомшений прямотою Мандельштама. Е. Євтушенко затверджує, що «Мандельштам був першим російським поетом, що написав вірші проти культу, що починався в 30-і роки, особистості Сталіна, за що й поплатився».

Після посилання йому заборонили проживати в 12 великих містах Росії. Так Мандельштам виявився у Воронежі, де було важке, напівголодне існування, принизлива процедура щомісячної перевірки, стеження й цькування,

В 1937 році, коли прийшов кінець посиланню, Мандельштам написав хвалебні вірші про Сталіна. З вуст Пастернаку відомо про його телефонну розмову з диктатором, у якому «батько народів» давав зрозуміти, що зм’якшити доля поета може тільки хвалебна ода, що він благополучно прийме. От рядка з віршів, у яких Мандельштам хотів довести, що він не «ворог народу»:

І промайне полум’яного років зграя, Прошелестить спілою грозою Ленін. Останній рядок цих віршів за рубежем, у тритомнику, і в недавніх публікаціях дана в іншій редакції: Буде губити розум і життя Сталін.

Йому повернули на рік відносну волю. Але диктатор почував, що поет не зломлений. 2 травня 1938 р. Мандельштам був знову арештований, 27 грудня 1938 р., по документах, умер від паралічу серця, а його дружина одержала повідомлення про смерті тільки в червні 1942 р. А закінчити хочу рядками, написаними поетом в 1912 році:

Подення — незмінний супутник страху, И самий страх є почуття порожнечі — Деякі для вічності живуть. І в числі цих деяких — Осип Емілевич Мандельштам.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Ми живемо, під собою не чуючи країни. Твір по творчості Мандельштама