Зцілення любов’ю (життя і творчість Остапа Вишні)
Остап Вишня ще за життя став легендарною особистістю. З вуст у вуста ие редавалися про нього бувальщини і небилиці. Часто-густо такі історії доходили І до самого письменника. Вишня ніколи не заперечував, тільки м’яко посміхат м у відповідь.
Ще в двадцятих роках Майк Йогансен говорив, що всі українці поділяють и на дві частини. 99 % становлять ті, хто, щойно побачивши нову “вишневу ус мімі ку”, хапаються за животи, ще навіть не прочитавши її. Один відсоток – це ті, піп не визнають таланту Вишні, вважають його речником віджилих традицій,
Читаючи його твори, сміються і ті, хто любить його творчість, і ті, хто його сміху не визнають, і ті, проти кого скеровані “вишневі усмішки”.
Завжди усміхнений, веселий Остап Вишня мав багато знайомих, які на ні вали себе його друзями. Але десятирічне ув’язнення значно зменшило їх кіль кість. Багато хто боявся і думати про репресованого письменника, не те шо писи ти. О. Полторацький, автор статті “Шо таке Остап Вишня”, яка вийшла друком після арешту письменника,
Кажуть, що слава і нещастя завжди ходять поряд. На долю Павла Михайлами ча випала велика слава і велика біда. І завжди поряд із ним була дружина.
Усі десять років ув’язнення вона кидала роботу в театрі (була талановитою ик торкою) і зі своєю маленькою донькою Марією їздила до чоловіка на побачим ня. Це її любов, відданість допомогли Вишні вистояти, вижити утих нелюдській умовах. Та ще підтримка друзів-письменників, які 1942 року склали список ре пресованих українських письменників, котрі, на їхню думку, ні в чому не виниІ ІІ дорогі народові, особливо зараз – у грізну годину Вітчизняної війни. Юрііі (Чиї лич, Микола Бажан, Олександр Довженко, Юрій Яновський, Максим Рильський першим утому списку поставили ім’я Остапа Вишні. Вони щиро раділи зустрічі зі звільненим товаришем, намагалися теплом своїх душ відігріти згорьоване сери Вишні. Ніхто з них не розпитував Вишню про те страшне десятиліття. Та й і. їм він нічого ніколи не розповідав: не хотів ятрити душевні рани, які так до сіімиї смерті й не загоїлись. Друзі хотіли знати тільки одне: чи повернеться Вишня в літературу, чи зможе писати, чи заіскряться знову сміхом ііого сумні очі. Здається, що й сам Вишня не знав, що буде з ним далі.
Та час лікує все. і першим твором після заслання стала славнозвісна “Зенітка”. Українська література втратила чудового фейлетоніста і придбала знову усміхненого, гумориста. Письменника відігріла народна любов, надихнула на творчість краса української природи.
“Мисливські усмішки” – це маленькі шедеври великого майстра. Велика пристрасть митця – полювання – перетворювалася на засіб зустрічей із простими людьми, на спостереження за перельотом птахів і “розмовами” звірів. Із того захоплення раптом заблищав “вишневий” гумор, який був ознакою нехай і не повного, але все ж таки зцілення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)