Євген Дудар Червона Шапочка

Червона Шапочка

Жила собі в одному селі гарненька дівчина Червона Шапочка. Носила вичовгані джинси й розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові була червона шапочка – подарунок бабусі на шістнадцятиріччя. Тому так її і звали.

Якось мама дала Червоній Шапочці пиріг, вина й звеліла віднести бабусі.

Відійшла дівчина подалі, сіла під кущ, випила вино, з’їла пиріг, дістала з потайної кишені цигарку і запалила… Смалить собі та й наспівує:

Ах, эта красная рябина…

Аж тут з-за кущів Вовк – страшенний, здоровенний

і як гаркне: “Ага, попалася, Червона Шапочко! Зараз тебе з’їм!”

Червона Шапочка озирнулась, швиркнула через напомаджену губу, дихнула на Вовка перегаром, що той ледь не очманів. А тоді схопила його за вуха, скочила на нього верхи і звеліла їхати.

Аж уранці під’їхала до бабусиної хати. Кинула: “Чао предкам!” тоді попередила, що коли маман питатиме, де вона була, то щоб бабуся сказала, що в неї.

– Дай щось пошамати! – сказала Червона Шапочка. Бабуся відмовила, що нічого немає, бо вона хворіла. Тоді дівчина кинула: “Ну тоді гони бабки. Пошлю Вовка, зараз принесе!” Бабуся тремтячими руками

розв’язала вузлика й подала Червоній Шапочці свою пенсію, говорячи, що більше немає.

– Тоді я тебе з’їм! – налякала Червона Шапочка.

А повз хату в цей час проходив мисливець. Побачив загнаного Вовка, почув схлипування бабусі й ускочив у світлицю:

– Хто тут бабусю ображає?

Червона Шапочка криво посміхнулися й сказала, щоб не втручався у родинні справи, бо напише скаргу, що він убив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до неї…

Мисливець, хоч і був сміливий, а тут затрусився. Згадав дружину, дочок, та й позадкував до виходу.

Що далі було – ніхто не знає. Тільки під полудень з хати вийшла Червона Шапочка з вузликом на спині. І зникла в лісі, десь там блукає й досі. Хто побачить – сповістіть хоч її маму, бо побивається за своїм чадом неповнолітнім.

Гуморески Є. Дударя торкаються актуальних проблем з різних сфер життя: учених дискусій навколо надуманих наукових питань, бюрократії та неповаги до старших, що стала популярною серед молоді. Викриваючи суспільні недоліки, автор вказує й на міру провини кожного з нас в їх існуванні. Адже підтримуючи паперову волокиту, ми самі сприяємо її зростанню. Старше ж покоління, скаржачись на молодь, часто забуває про ті помилки у вихованні, яких припустилося, плекаючи нащадків.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Євген Дудар Червона Шапочка