Євген Дудар Червона Шапочка
Червона Шапочка
Жила собі в одному селі гарненька дівчина Червона Шапочка. Носила вичовгані джинси й розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові була червона шапочка – подарунок бабусі на шістнадцятиріччя. Тому так її і звали.
Якось мама дала Червоній Шапочці пиріг, вина й звеліла віднести бабусі.
Відійшла дівчина подалі, сіла під кущ, випила вино, з’їла пиріг, дістала з потайної кишені цигарку і запалила… Смалить собі та й наспівує:
Ах, эта красная рябина…
Аж тут з-за кущів Вовк – страшенний, здоровенний
Червона Шапочка озирнулась, швиркнула через напомаджену губу, дихнула на Вовка перегаром, що той ледь не очманів. А тоді схопила його за вуха, скочила на нього верхи і звеліла їхати.
Аж уранці під’їхала до бабусиної хати. Кинула: “Чао предкам!” тоді попередила, що коли маман питатиме, де вона була, то щоб бабуся сказала, що в неї.
– Дай щось пошамати! – сказала Червона Шапочка. Бабуся відмовила, що нічого немає, бо вона хворіла. Тоді дівчина кинула: “Ну тоді гони бабки. Пошлю Вовка, зараз принесе!” Бабуся тремтячими руками
– Тоді я тебе з’їм! – налякала Червона Шапочка.
А повз хату в цей час проходив мисливець. Побачив загнаного Вовка, почув схлипування бабусі й ускочив у світлицю:
– Хто тут бабусю ображає?
Червона Шапочка криво посміхнулися й сказала, щоб не втручався у родинні справи, бо напише скаргу, що він убив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до неї…
Мисливець, хоч і був сміливий, а тут затрусився. Згадав дружину, дочок, та й позадкував до виходу.
Що далі було – ніхто не знає. Тільки під полудень з хати вийшла Червона Шапочка з вузликом на спині. І зникла в лісі, десь там блукає й досі. Хто побачить – сповістіть хоч її маму, бо побивається за своїм чадом неповнолітнім.
Гуморески Є. Дударя торкаються актуальних проблем з різних сфер життя: учених дискусій навколо надуманих наукових питань, бюрократії та неповаги до старших, що стала популярною серед молоді. Викриваючи суспільні недоліки, автор вказує й на міру провини кожного з нас в їх існуванні. Адже підтримуючи паперову волокиту, ми самі сприяємо її зростанню. Старше ж покоління, скаржачись на молодь, часто забуває про ті помилки у вихованні, яких припустилося, плекаючи нащадків.
Схожі твори:
- Є. Дудар “Червона шапочка”: стара казка на новий лад Кожен з нас, напевно, читав у дитинстві казку про Червону Шапочку – гарну, слухняну дівчинку, яка допомагала мамі й старенькій бабусі. Зовсім по-іншому подає цей образ Є. Дудар у однойменній гуморесці. Його Червона Шапочка нагадує багатьох сучасних підлітків, для яких, духовність, чесність, ввічливість, повага до старших – лише порожні слова. Ця 16-річна дівчина п’є, палить, […]...
- Слон і муха Євген Дудар Слон і муха Зібрався симпозіум учених мух, щоб розглянути походження приказки “Неробіть з Мухи Слона”. Муха – доповідач переконувала, що приказка неправильна. Адже тоді виходить, що первинним був Слон, а Муха – вторинною, тоді як усе навпаки. На її думку, вислів має звучати “Не робіть із Слона Муху”. Муха – співдоповідач додала, що Слон взагалі […]...
- Євген Дудар Лісова казка (для дорослих) Лісова казка (для дорослих) У лісовому господарстві отримали колоду, на якій були висічені якісь знаки і на шнурочку висіла сургучева печатка. Начальник лісгоспу Ведмідь радісно заревів, що нарешті надійшла вказівка з тресту. Коли прочитали, зясувалося, що просять вислати сто колод у трест і тисячу в главк, бо нема на чому писати. Скликали загальні збори, намітили […]...
- Червона кімната Коли молодий Шевченко познайомився з К. Брюлловим, захват його був невимовний, адже Брюллов похвалив його малюнки. Приятель Шевченка І. Сопіенко згадує, що в житті не бачив він веселішої і щасливішої людини, ніж Тарас упродовж кількох днів. – Невже Брюллов завжди такий добрий, такий ласкавий? – питав він кількаразово в Сошенка. – Завжди,- відповідав той. – […]...
- “Красная Шапочка” Шарля Перро В “Красной Шапочке” воссоздана идиллия сельской жизни. Героиня сказки пребывает в наивной вере, что все в мире создано для безмятежного существования. Девочка не ждет ниоткуда беды – играет, собирает орехи, ловит бабочек, рвет цветы, доверчиво объясняет волку, куда и зачем идет, где живет ее бабушка – “вот в той деревне за мельницей, в первом домике […]...
- Червона книга України Природа потребує людського захисту повсякчас. У 1976 році була створена Червона книга України, куди внесено ті види рослин та тварин, що підлягають особливій охороні, оскільки стоять на межі повного знищення. На жаль, ця незвичайна книга поповнюється. Зараз нараховано вже більше 300 видів тварин, яких стає все менше на території нашої країни. Серед них їжак вухатий, […]...
- «Ой у лузі червона калина» (З історії стрілецьких пісень) Коли почалася імперіалістична війна, був створений легіон під назвою Українські Січові Стрільці. Мужньо билися воїни з ворогами, відстоюючи незалежність України. Проводили вони і культурно-освітню роботу: створювали курси української мови, театральні гуртки, читальні. Стрілецькі поети Л. Лепкий та Р. Купчинський складали пісні. Пісня «Ой у лузі червона калина» виникла у період зародження січового стрілецького руху і […]...
- Чому з’явилася “Червона книга’? Кожна рослина і тварина – унікальне, неповторне творіння природи. Кожний біологічний вид, який зникне з життя, не можна відтворити ніякими зусиллями: тут безпорадні й безсилі і наукова думка, і технічний прогрес. Важко навіть уявити, що із втратою маленької квіточки або пташки ми втрачаємо часточку нашої планети, часточку життя Землі! Тому давайте замислимося, як же важливо […]...
- Моя бабуся (твір-опис зовнішності людини) Бабуся невеличка на зріст, худенька, з блакитними жилками на шиї й руках. Риси обличчя виразні, чітко окреслені, правильні. Вони вказують на те, що раніше вона була красунею. Особливо мені подобаються її очі. В її погляді ніколи не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування. Її голубі очі освітлені зсередини м’яким живим сяйвом, вони випромінюють тепло […]...
- Твір-опис “Зацвіла в лузі червона калина” План 1. Калина – символ України. 2. Як ставиться наш народ до калини? 3. Коли зацвітає калина та які в неї квіти? 4. Чому ягоди калини цілющі? 5. Що символізує калина? Словник: рослини-символи, клен, берізка, калина, канадці, росіяни, дбайливо, напруга, ганьбою, дівоча врода, насамкінець весни, кетяги, пестить, голубить, напуває, незабаром, цілюща сила, дух боротьби. Зразок […]...
- Твір-розповідь про бабусю Мою улюблену бабусю звуть Галина Миколаївна. Вона мати моєї мами. Бабусі вже шістдесят шість років, тому вона на пенсії. В минулому моя бабуся працювала бухгалтером на різних фабриках. Вона дуже розумна, добре знає математику. Іноді бабуся навіть допомагає мені вирішувати шкільні завдання. Моя бабуся середнього зросту, худорлява. Волосся у неї сиве, але вона підфарбовує його […]...
- Чому з’явилася “Червона книга”? Кожна рослина і тварина – унікальне, неповторне творіння природи. Кожний біологічний вид, який зникне з життя, не можна відтворити ніякими зусиллями: тут безпорадні й безсилі і наукова думка, і технічний прогрес. Важко навіть уявити, що із втратою маленької квіточки або пташки ми втрачаємо часточку нашої планети, часточку життя Землі! Тому давайте замислимося, як же важливо […]...
- Бароха-І-Несси П. Е. Червона зоря Твір на тему : Бароха-І-Несси П. Е. Добуток “Червона зоря” Дія роману відбувається у двадцяті роки На окраїнній вулиці Мадрида, до якої примикають кілька міських цвинтарів, живуть Мануэль Алькасар з овдовілою сестрою Игнасией і, що оселилася в них Сальвадору з малолітнім братиком Энрике. Мануэль працює складачем у друкарні, Сальвадору з ранку трудиться в майстерні готового […]...
- Сімейна реліквія (твір-розповідь) На п’ятнадцятиріччя мама подарувала мені потьмянілий від часу срібний перстень з великим прозоро-блакитним каменем. “Красивий, – подумала я, – але явно не новий. По-моєму, таких зараз не роблять. Цікаво, чий він?” Немов угадавши мої думки, мама сказала: “Раніше його носила твоя бабуся – зробили на замовлення. Потім вона мені його подарувала. А я дарую тобі. […]...
- Під чужим небом Маланюк Євген Під чужим небом 1 Чужі: й земля, і небо тут, і люди, І місяця золото-срібний ріг. Життя давно, як божевільне, блудить По манівцях заплутаних доріг. Десь кревний край кона в останній муці, Дикун над ним заносить ятаган, А він скажений біль терпить, як Муцій, І крапле кров росою з чорних ран. Чому ж я тут? […]...
- Короткий зміст роману Червона буква Готорна Н У вступному нарисі до роману повествуется про рідне місто автора – Сейлеме, про його предків – пуританах-фанатиках, про роботу в сейлемской митниці й про людей, з якими йому довелося там зштовхнутися. “Ні парадний, ні чорний хід митниці не веде в рай”, і служба в цій установі не сприяє розквіту гарних задатків у людях. Один раз, […]...
- Гребінка Євген Павлович – Байкар, белетрист, видавець, громадський діяч 1827 року написав драматичний твір для самодіяльного театру “В чужие сани не садись”. 1829 року почав працювати над перекладом на українську мову поеми Пушкіна “Полтава”. Брав участь у виданні рукописних журналів, складених із учнівських творів М. Гоголя, Н. Кукольника, М. Прокоповича, Г. Гребінки. 1831 року закінчив гімназію. Того року на сторінках “Украинского альманаха” в Харкові […]...
- Євген Маланюк (1897-1968) Євген Филимонович Маланюк народився 2 лютого 1897 р. в Ново-архангельську, тепер Кіровоградщина, в сім’ї просвітянського діяча, хоча коріння його було чумацьке. Мати походила з сербського роду. У 1914 р. закінчив Єлисаветградську реальну гімназію і подався до Петрограда, де навчався в політехнічному інституті. Але воєнна завірюха покликала його до Київської військової школи, звідти він і потрапив […]...
- Євген Рафалович – представник нового покоління української інтелігенції Іван Якович Франко, відомий поет та прозаїк, написав соціально-психологічну повість “Перехресні стежки”. У ній автор змалював життя селян на зламі XІX-XX століть. Серед того безправ’я та “гнилого супокою” з’являється нова людина, що є зовсім іншою. Він з іншої формації, його погляди на життя, спосіб жити не відповідають тому життю, яке ведуть пани цього містечка. Євген […]...
- Червона буква характеристика образа Димсдейла Артура Димсдейл Артур – молодий, але дуже обдарований і вже приобретли популярність проповідник у пуританському Бостоні середини XVІІ в., людина, що є для навколишнім прикладом праведного життя, але, що носить у серце печатка свого таємного гріха, мучимий каяттям і не находящийв собі сил зізнатися у вчиненому. Парафіянкою Д. виявляється естер Прин, жінка, що народила дитини поза […]...
- З чого починається батьнівщина (твір на морально-етичну і патріотичну теми) День у день ось вже вісім років мене проводжає до школи і зустрічає після занять бабуся. Звуть її Анастасія Леонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою у дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона рукодільничає: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш […]...
- Кішка Марися (твір-опис) Я жити не можу без своєї чорно-білої безпородної п’ятирічної кішки Марисі. Я випросив її у бабусі, коли вона була малюсіньким кошеням. А річ у тім, що бабуся вирішила завести собі кота і взяла в дім кошеня. Виявилося, що Марися (це потім я її так назвав) – кішка. Я старався не розчаровувати бабусю, щоб вона не […]...
- Тема твору З чого починається батьківщина День у день, ось уже вісім років, мене проводжає до школи і зустрічає після занять бабуся. Звуть її Анастасія Леонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою в дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона вишивати: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш […]...
- Істотне Маланюк Євген Діла ростуть у невмолимі черги. Громадиться цеглинами життя. Як рух, як пруг, як вічний вир енергій, Триває й визначається буття. У наступній строфі автор за допомогою метафори створив неповторний образ будівлі. Водночас він утверджує думку про первісність Слова і Любові, які передують будь-якій справі: Співа блакить крізь готику риштовань, Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов. […]...
- З чого починається батьківщина. Твір на морально-етичну і патріотичну теми День у день ось вже вісім років мене проводжає до школи і зустрічає після іанять бабуся. Звуть її Анастасія Деонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою у дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона рукодільничає: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш […]...
- Моя бабуся, опис зовнішності людини Я люблю свою бабусю, і всі вихідні дні проводжу у неї. Бабуся невеличка на зріст, худенька, з блакитними жилками на шиї й руках. Риси обличчя виразні, чітко окреслені, правильні. Вони вказують на те, що раніше вона була красунею. Особливо мені подобаються її очі. В її погляді ніколи не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування. […]...
- Земна мадонна Маланюк Євген Земна мадонна Автор вживає старослов’янізми, за допомогою яких створюється ефект урочистості: Як іонійська колона, Рожевіє дівочий сніг, Ховаючи опуклість лона В лілеях рук, в лілеях ніг. Зверніть увагу на конфесійну лексику, вжиту в поезії: Єдина! Не ображу зором Двійник Мадонни на землі. Ось пурпуром Цітери – сором І на щоках, на чолі. І б’ється кров […]...
- Сторінками улюблених поезій – Євген Маланюк Скількох учнів проймає жах від одного лише нього прізвища. Як же можна говорити про улюблені поезії! Але ж… треба. І, взявши в руки збірку поета, я заглибилась у його поезії. Через дві години напруженої розумової праці мені спало на думку, що поезії Є. Маланюка все ж таки можуть бути улюбленими. Спробую пояснити, чому. Велична й […]...
- Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) Євген Маланюк вважав за свого учителя Тараса Шевченка. З великою повагою і любов’ю схиляв він голову перед талантом великого Кобзаря. Своєму вчителю і натхненнику Маланюк присвятив поезію “Шевченко”, що увійшла до збірки “Земля і залізо”. У вірші автор роздумує над сутністю творчості Шевченка, увиразнює його як геніальну особистість, як національного пророка, поета національної ідеї. Не […]...
- Український князь б’є чолом рідній Україні (Євген Маланюк) Український князь б’є чолом рідній Україні (Євген Маланюк) Євген Маланюк (1897-1968) – один із найобдарованіших і найінтелектуальніших митців української еміграції та новітньої вітчизняної літератури в цілому. Походив із старого козацького роду, здобув непогану різнобічну освіту. В буремні 10-ті був спочатку поручиком царської армії, потім – старшиною армії Української національної Ради (УНР). Після упадку УНР 1920 […]...
- Мій улюблений письменник (твір-розповідь) Кожне літо я проводжу у бабусі в селі. Воно знаходиться неподалік від Харкова, у Чугуївському районі. У бабусі на подвір’ї багато живності. Я допомагаю доглядати за свійською птицею – гусьми, курми, індиками, приношу свіжої травиці кроликам та козі Маньці. Одного разу бабуся запропонувала спуститися в приозерну низовину, що за околицею села. Я охоче погодився, тому […]...
- На канікулах у селі (розповідь на основі побаченого) На літніх канікулах я обов’язково їжджу в село до бабусі і дідуся. Я там проводжу приблизно місяць. Бабуся і дідусь живуть у невеликому одноповерховому будинку. Навколо будинку подвір’я з літньою кухнею, садком, городом. У садку ростуть яблуні, груші, черешні і чудові вишні, які, коли вже спілі, майже чорні і дуже солодкі й соковиті. Ростуть в […]...
- Втілення мрії народу про перемогу добра над злом у казках Я полюбив казки з раннього дитинства, коли ще не вмів читати, а вмів тільки слухати. Казки дуже повчальні. Світ казок зачаровує, в казках добро завжди перемагає зло. Не дарма люди з давніх часів мріяли про справедливість і щастя, а мрію втілювали у казку. Ось чому в усіх казках добрий кінець. У казках можливо все! Взяти […]...
- Як я заблукала в лісі (твір-розповідь) Кожного літа я їду до бабусі в село Лісова Стінка. Уже сама назва говорить про те, у якій мальовничій місцевості я відпочиваю. Ліса навколо старі, листяні, вони справді ніби стіною оточують село. Місцеві мешканці пасуть худобу на узліссях, у самому лісі збирають гриби, ягоди і горіхи. Цього літа і я вперше спробувала себе в ролі […]...
- Червона калина Біля багатьох колодязів у наших селах ростуть кущі калини. Ця рослина має гарне листя, чимось трохи схоже на кленове, квітне однією з останніх. Кажуть, що після того, як відцвіла калина, уже не буде заморозків. Калина цвіте пишно, рясно, на місці квітів з’являються грона спочатку зелених, а ближче до зими червоних ягід. Вони їстівні, але вживати […]...
- Бабуся в моїй пам’яті (твір-опис зовнішності) Немає вже моєї рідної бабусі, лише спогади линуть до мене. Згадка про обличчя, посмішку й тиху розмову бентежить душу. Зустрічаючи мене, свою онуку, бабуся випромінювала радість. На її вустах була посмішка щастя. Дуже добре я пам’ятаю її невисоку, трохи згорблену від старості постать. А очі! Які в неї були очі! Сіро-блакитні ясні, вони завжди посміхалися […]...
- Міні-твір на тему “Добра людина” Дуже доброю людиною я вважаю свою дорогу бабусю Олю. Вона мало думає про себе, але завжди піклується про нас, своїх рідних. Я часто приходжу до неї в гості. Тоді бабусечка пече мої улюблені духмяні пиріжки з картоплею або з вишневим варенням. Бабуся хвилюється, чи тепло я вдягнений. Коли я хворію, вона готує для мене гарячий […]...
- Золоте поле, твір-розповідь Щороку на канікулах я відпочивала у таборі. Там мені подобалося, з’являлися нові друзі, було дуже весело. А цього літа мама повезла мене в село до бабусі. Я весь час вередувала, говорила, що мені сумно та нецікаво. І ніякі вмовляння не допомагали. Я твердо вирішила повернутися додому. За день до нашого від’їзду бабуся, загадково усміхаючись, сказала: […]...
- Моя улюблена пісня. Твір-роздум Я дуже люблю сучасну українську пісню. Дуже довго я думав, яка ж із пісень найулюбленіша? Але ж, мабуть, то все-таки “Червона рута”, слова й музику до якої написав славетний композитор і поет Володимир Івасюк. Ця пісня знайома мені дуже давно. Може, десь у лісах ти чар-зілля шукала, Сонце-руту знайшла і мене зчарувала. Так автор звертається […]...
- Чому бабуся стала для Альоші найріднішою людиною (за повістю «Дитинство») Повість Максима Горького «Дитинство» є автобіографічною. В ній він розповів про свої дитячі роки, проведені в сім’ї свого дідуся і бабусі. Найближчою та найріднішою людиною стала для Альоші бабуся Акуліна Іванівна. З того дня, коли поховали батька Альоші, бабуся завжди була поруч з ним. Запам’ятав хлопчик і те, як бабуся милувалася Волгою, відкриваючи для онука […]...