Яким я бачу сучасний стан кіномистецтва в Україні
Твір На морально-етичнУ темУ. З кожним роком кінематограф входить у наше життя, стає дедалі важливішим та поширенішим видом мистецтва. Щодо сучасних фільмів, то, на жаль, далеко не кожен з них можна вважати саме витвором мистецтва. Як і в літературі, часто ми стикаємось з типовими, так званими “загального використання” творами. Але є серед сучасних кінострічок і насправді сильні, філософські, проблемні, які приносять справжнє естетичне задоволення глядачеві. Цікаво спостерігати, як швидко змінюється наше суспільство з плином часу. Літні
Людство намагається відтворити у мистецтві, це стосується і кінематографа, ті сторони життя, які є найбільш хвилюючими, проблемними та актуальними. Так було за всіх часів існування кіно. Фільми, які знімають зараз, є дуже різноманітними за тематикою
Насправді, поряд із типовими стрічками, що “штампуються” зараз у великій кількості, створюються і якісно інші кінофільми. Наприклад, фільми за класичною літературою. Спілкуючись зі своїми друзями, я зрозумів, що більшість із них не має однозначної думки щодо того, чи правильно створювати серіали за класикою. А на мою думку, якщо це кіно якісне, такі серіали навіть потрібні. Нещодавно на екранах з’явився фільм за романом М. Ьулгакова “Майстер і Маргарига” режисера Бортко. Мене приємно вразило те, наскільки близьким є сценарій до оригінального тексту. Адже часто, художньо переосмислюючи літературний текст, режисери буквально нічого не залишають від роману, за яким ніби-то створювалась стрічка. Так само якісним і яскравим видався мені серіал, знятий тим самим режисером за романом “Ідіот” Ф. Достоєвського. Велике задоволення мені та багатьом моїм друзям завжди дають перегляди знятих раніше стрічок за літературними творами: “Війна і мир”, “Тихий Дон”. Справжнім шедевром кіномистецтва я вважаю фільм С. Параджанова Тіні забутих предків” за твором М. Коцюбинського.
Особисто для себе я дійшов висновку, що кінематограф в Україні почав розвиватися останніми роками досить стрімко. Будується нова студія у Києві, створюються, наприклад, короткометражні стрічки та мультфільми, які навіть посідають призові місця на міжнародних конкурсах. Так званий “технічний оскар” 2009 року отримали київські вчені за особливий тип кінокамери, про яку я вже згадував раніше. Створення нових якісних українських кінострічок я вважаю дуже важливим для розвитку нашої культури, для естетичного виховання молоді та суспільства в цілому. Я сподіваюся, що вже протягом найближчих років ми побачимо цікаві та художньо довершені стрічки вітчизняного виробництва.