Як пекти паски (Твір-опис процесу праці)
Із сивої давнини українці шанували свята. З особливою надією люди чекали на Великодень. Саме з цього великого свята починається розквітання природи, найсправжнісінька весна.
Саме на Великдень всі мами й бабусі роблять крашанки й печуть паски. Ці вироби зачаровують своєю красою. Вони запашні й духмяні. Змалечку я нетерпляче чекала Великодня як найголовнішого й найвеселішого свята. Мені дуже подобається спостерігати, як народжується свято.
Паски починають пекти в чистий четвер. В оселі має бути прибрано, вичищено, стіни повинні бути
Справжня гордість господині – добре спечена паска. Існує народна прикмета: добра паска – на добрий рік. Матуся чаклує над тістом. Вона вимішує його, а потім пильнує, щоб тісто не втекло з діжі. Поки тісто підходить, у печі розпалюють вогонь. Вишневі дрова – найкращі для випікання пасок. Досвідчені господині готують їх заздалегідь. Коли тісто підійде, його викладають у форми, але лише на третину, бо тісто буде підходити, тобто збільшуватися в об’ємі.
Кожна господиня
Випікають паски великі – для дорослих і менші – для дітей. Малеча з нетерпінням чекає, поки мама запросить їх до хати оглянути паску – справжнє великоднє диво. На жаль, куштувати паску відразу не можна. Це робиться за святковим столом у неділю, коли паски та інша їжа будуть посвячені в церкві.
Велику паску розрізають на здоров’я та радість. Потім діти одержують по невеличкій пасочці. Всі хлопці й дівчата полюбляють Великодні свята та з насолодою куштують смачну солодку паску.
Тема міркування в будь-якому формулюванні – це завжди думка, яка відбиває найбільш істотні ознаки того предмета чи явища, про яке прийдеться міркувати. Обсяг теми – це те коло фактів, явищ, предметів, яке нею охоплюється. Зміст теми – це сукупність найбільш істотних ознак (властивостей, відношень), характерних для усіх фактів, явищ, предметів, що складають обсяг даної теми. Визначаючи обсяг теми твору, автор міркування спирається на правила логічного розподілу:
1) розподіл повинен бути розмірним (пропорційним);
2) розподіл повинен бути по одній підставі. Порушення першого правила призводить до того, що обсяг теми розкривається неповно або, навпаки, з’являється зайвий член розподілу.
Наприклад, якщо в обсяг теми “Реалізм у творчості 0. С. Пушкіна” не включено такий твір, як “Євгеній Онєгін” або “Борис Годунов”, виходить, обсяг теми розкритий неповністю. Навпаки, якщо в обсяг даної теми включена, наприклад, поема “Бахчисарайський фонтан” (романтичний твір), то в обсяг теми включено зайвий член. Не можна порушувати і друге правило. Зробити розподіл по одній підставі – це значить виділити предмети, що складають обсяг даної теми, із якоїсь однієї точки зору. Наприклад, потрібно розкрити обсяг теми “Мертві душі” М. В. Гоголя – геніальна сатира на кріпосницьку Русь”. Розподіляємо обсяг теми на спільній підставі системи образів поеми: Чичиков, поміщики, губернські чиновники, губернська дама, дядя Миняй і дядя Митяй, дворове дівчисько.
Розкриваючи зміст теми, тобто формулюючи основну тезу міркування, ми повинні триматися в межах обсягу теми, щоб не розширити її, щоб у міркуванні внаслідок цього не з’явилися цілі частини, які не мають ніякого відношення до теми. Наприклад, у творі на тему “Реалізм у творчості О. С. Пушкіна” один учень так формулює основну тезу: “Пушкін – письменник-реаліст”, а інший – “Пушкін – основоположник російської реалістичної літератури”. Другий порушив правило розмірності визначення: щоб розкрити свою тезу, він змушений буде говорити не тільки про реалістичні твори 0. С. Пушкіна, але і про літературу допушкінського періоду. Щоб не припускатися таких помилок, пишучий, по-перше, повинен мати на увазі, що протягом усього доказу теза повинна залишатися одна й та ж. Порушення цього правила призводить до підміни тези, веде від теми, тобто міркування виявляється написаним не на тему. По-друге, думки, що використовуються для обгрунтування основної тези (тобто аргументи), повинні бути істинними, а не помилковими (хибними). Думи того, щоб твір-міркування став завершеним щоб:
1) основна теза відповідала темі твору;
2) докази були переконливими;
3) частини міркування – тісно пов’язаними;
4) висновки – чітко сформульованими.
Логічний аналіз теми складається з двох етапів. Перший етап: визначити обсяг теми і відібрати матеріал для побудови твору-міркування. Обсяг теми потрібно визначити повністю, щоб не пропустити який-небудь важливий факт, а потім відібрати тільки те, що буде використано в міркуванні, тобто факти, які повніше і глибше розкривають зміст теми й добре відомі автору. Перший етап у процесі обмірковування теми являє собою, таким чином, процес збирання матеріалу, поглиблення знань про нього. Другий етап – визначення змісту теми, організація відібраного матеріалу навколо визначеної ідеї. Може складатися з таких моментів:
1) з’ясувати питання (проблему), яке міститься в темі (кожен бачить його у відповідності зі своїм розумінням теми);
2) дати точну, правильну відповідь на питання теми, сформулювати ідею міркування (основна теза);
3) визначити в основній тезі те слово або словосполучення, у якому міститься думка, що потребує доказу; це не проста формальність, а дуже відповідальний момент у роботі над міркуванням: від уміння виконати цю роботу залежить, буде твір і написаний на дану тему чи ні;
4) спираючись на матеріал, підібраний для розкриття теми, І знайти аргументи для обгрунтування головної думки (тези міркування).
Ми бачимо, як у процесі обмірковування теми народжується план міркування. Теза – це назва головної частини, аргументи – основні її підрозділи. Виходить, якщо пишучий володіє матеріалом теми, вміє вибрати з нього найголовніше для її розкриття, привести обраний матеріал до системи, сконцентрувати його навколо головної ідеї, то план свого міркування він завжди зуміє розробити самостійно. Що ж таке план твору?
План міркування – це вже розкриття теми, готове міркування в гранично стислому, згорнутому виді. Твір-міркування писати без плану неможливо, тому що цінність роботи насамперед у тому, що пишучий, розробляючи план, обмірковує тему до кінця і це його змушує мислити самостійно. План твору не є щось застигле, стандартне, він завжди рухомий. План повинен грати службову роль, але не гальмуючу, а корисну. План – це результат всієї аналітичної роботи над матеріалом.
Під композиційно-логічною структурою ми розуміємо правильне співвідношення між частинами міркування, чіткість, у розкритті думок. Перед автором твору-міркування, як правило, не стоїть завдання відкривати нові наукові істини. Він має переконати в істинності того положення, яке вже відкрито в науці. Головна частина такого міркування взагалі будується як доказ, у її кому це положення сформульоване заздалегідь. Воно і буде основною тезою міркування. Доказ складається з трьох частин: тези, аргументів, форми. Теза – це таке судження, істинність якого треба довести при написанні Твору з української літератури. Аргументи (або підстави) – це такі судження, за допомогою яких обгрунтовується теза. Форми доведення (або засоби) – це система умовиводів, із яких складається хід доказу. Висновок – це завершення роботи. Він узагальнює все сказане вище таким чином, щоб читаючий зрозумів, що предмет розмови вичерпаний. Висновок не повинен мати штучного характеру, він повинен бути органічно пов’язаний зі змістом всієї роботи, визначатися її цілями.
Треба пам’ятати, що ці три частини – частини єдиного цілого.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)