Художнє втілення в байках філософських роздумів Григорія Сковороди
І. Г. С. Сковорода – видатний філософ, письменник-просвітитель XVІІІ ст. (місце письменника в українській і світовій культурі; громадянська позиція: “А мій жребій – з голяками”).
ІІ. Байка як засіб художнього втілення філософських поглядів Г. Сковороди.
1. Перші байки Сковороди (викликані самим життям, явищами і фактами, вартими осміяння; мета – виправити людські вади, передати свій життєвий досвід, поділитися роздумами).
2. Витоки сковородинівських байок (грецька та римська байка, творчість Езопа, усна народна творчість).
а) “Олененя і Кабан” (сюжет подібний до сюжету байки Езопа про граків, які убралися в пір’я павича; як і Езоп, Сковорода застерігає від такого роду вчинків і викриває прагнення похизуватися чужою пишною одежею, а також намагання обходити закони завдяки “новій одежі”);
б) “Бджола і Шершень” (необхідно жити “за природою”, трудитися за природними нахилами, за покликанням, тоді людина буде щаслива сама й корисна суспільству; коли людина береться не за свою справу, то лихо буде їй і оточенню);
в) “Орел і Черепаха”, “Жайворонки”
г) “Дві Курки” (замало природного нахилу, велике значення має досвід, практика);
д) роздуми про людське щастя (“Зозуля і Дрізд”: робота не тільки для себе, але й для всіх, “Пес і Вовк”, “Соловей, Жайворонок, Дрізд” – щира, безкорислива дружба приносить справжнє щастя).
ІІІ. Значення творчості Г. Сковороди (джерело мудрості й доброти; філософські погляди мають загальнолюдську цінність). Поетична творчість Г. Сковороди
І. Створення збірки “Сад божественних пісень”.
ІІ. “Сад божественних пісень” – своєрідний ліричний щоденник автора.
1. Змалювання соціальних вад кріпосницької системи у поезії “Всякому місту звичай і права”.
2. Смерть – як суддя, що виносить справедливий вирок усім, хто завдає людям горя на землі (за поезією “De Lіbertate”).
3. Кревний зв’язок із трудовим людом (за поезією “Ой ти, птичко жолтобоко”).
4. Оспівування чистоти душі й серця в поезії “Кто серцем чист и душею”.
ІІІ. Вплив усної народної творчості на ліричні твори Г. Сковороди. (В основу композиції збірки “Сад божественних пісень” Г. Сковорода поклав алегорію саду. Хоча ряд пісень і мають жанрові ознаки панегіриків, рівень авторського самовираження досить високий, бо автор використовує низку художніх образів, генетично пов’язаних з українським фольклором. У поезіях Г. Сковороди можна зустріти і любу весну, і люту зиму, і смерть із замашною косою, і зелену діброву, і прокляту нудьгу. Ритмомелодика поезій формується в процесі взаємодії силабічного й народнопісенного віршів. Використання художнього досвіду українського фольклору ставить твори Сковороди дуже близько до живої народнорозмовної стихії.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)