Храм Артеміди у Ефесі
У VІ сторіччі до нашої ери нечуваного розквіту досягло старогрецьке місто Ефес, засноване на західному узбережжі Малої Азії в Карії ще у XІІ сторіччі до н. е. Покровителькою міста була Артеміда – дочка царя богів і людей усемогутнього Зевса і Літо, сестра Аполлона. Спочатку Артеміда була богинею родючості, покровителькою тварин і полювання, а також богинею місяця, потім – покровителькою цнотливості й охоронницею породілей. Цілком природно рішення процвітаючих городян побудувати величний храм на честь такої покровительки. Втім, цей намір
Запрошений для упорядкування проекту і будівництва храму відомий архітектор Харсіфрон із Кносса запропонував побудувати мармуровий храм, оперезаний подвійним рядом струнких колон. Проте справа ускладнювалася тим, що поблизу не було мармуру. Допоміг випадок. Якось пастух Піксодор пас череда на зелених пагорбах недалеко від Ефеса. Два барани вирішили з’ясувати відношення. Нахиливши голови, вони помчали назустріч друг
Будівництво храму продовжувалося 120 років. Його вирішили будувати недалеко від устя ріки Каністри. Грунт тут був болотистий. Думали, що саме таким шляхом вдасться послабити поштовхи землетрусів, що часто траплялися на узбережжі Малої Азії. Грунт посипали товченим вуглем, що старанно утрамбовували.
По топкій землі було важко перевозити мармурові колони з каменоломень, що знаходилися в 12 кілометрах від храму. Колеса візків в’язли в болотистому грунті. Тоді Харсифрон запропонував дотепний засіб, яким древні вирівнювали грунт. У кінці колони забили залізні прути, зміцнивши їхнім оловом, і на ці осі по обидва боки колони насадили колеса такого розміру, що кам’яна колона висіла на залізних осях. Потім прикріпили довгі жердки, упрягли биків. Колона, перетворена у своєрідне колесо, покотилася по топкій дорозі.
При Харсіфроні була зведена будівля храму і встановлена колонада. Але до завершення будівництва було ще далеко. Будівництво продовжив син Харсіфрона архітектор Метаген. Йому вдалося закінчити верхню частину храму. З великими труднощами балки витягали канатами по похилій площині на висоту храму. Але отут починалося найскладніше. Потрібно було покласти архітрав на вершину колони так обережно, щоб не ушкодити її капітель. Як і у свій час, батько, Метаген дотепно розв’язав виниклу трудність. На вершину колони поклали мішки з піском, на них обережно опустили балки, під вагою яких пісок поступово висипався, і балка плавно лягала на місце. Втім, цей засіб був відомий ще староєгипетським будівельникам.
Метоген теж не встиг добудувати храм, і це випало на долю архітекторів Пеоніта і Деметрія. У 550 році до н. е., коли легка і витончена біломармурова будівля із чудовою оздобою відчинилася поглядам сучасників, вона викликала подив і замилування. Святилище було величезне, довжиною 110 і шириною 55 метрів. Навколо нього йшли два ряди кам’яних колон висотою до 18 метрів. За свідченням Плінія Старшого, їх було 127. Двосхилий дах був зроблений не з черепиці, як у древніх храмах, а з мармурових плит.
Пройшло майже 200 років. У 356 році до нашої ери житель Ефеса Герострат, захоплений честолюбною ідеєю за будь-яку ціну увічнити своє ім’я, запалив святиню малоазіатських міст. Це відбулося в ніч народження Олександра Македонського. Історія не зберегла дат народження і смерті підпалювача і не повинна була зберегти навіть його імені. Але зрадити вічному забуттю його ім’я не вдалося: у четвертому сторіччі до н. е. про нього згадав старогрецький історик Феолен.
Храм сильно постраждав. Здобиччю вогню виявилися дерев’яні конструкції. Тріснули балки перекриттів і колони. Це була велика втрата. Жителі Ефеса не могли з ній примириться. На відновлення храму віддали свої заощадження і дорогоцінності. Їх підтримали жителі інших міст Малої Азії. Сам Олександр Македонський запропонував оплатити всі минулі і майбутні витрати по реконструкції храму. Проте поставив умову, щоб у храмі з’явився напис, що віддає належне його заслугам. Єфесці умову не прийняли і тактовно відповіли богорівному полководцю, що “богу” не личить споруджувати храми іншим богам. Відновленням храму Артеміди зайнявся архітектор Хейрократ, котрий вніс деякі зміни, підняв східчасту підставу, щоб храм піднімався над будівлями, що виросли навколо нього за останні століття.
Зсередини храм був облицьований мармуровими плитами. У головному залі стояла статуя Артеміди висотою 15 метрів, покрита золотими прикрасами і дорогоцінностями. У художньому оформленні взяли участь видатні грецькі скульптори і живописці. Рельєф для вівтаря біля храму вирізував знаменитий афінський скульптор Пракситель, рельєф на однієї з колон – інший знаменитий скульптор Скопас. Чутки про незрівнянну красоту, стрункість, грандіозність і багатство відновленого храму поширилися по всьому античному світі. І не дивно, що храм Артеміди в Ефесі став одним із чудес світу.
У 263 році храм Артеміди був розграбований готами. Довершили загибель храму болотистий грунт, що поступово поглинала величезну будівлю, і ріка Каістра, що наносами покрила залишки споруди. Коли археологи зацікавилися храмом Артеміди, на поверхні землі нічого не було видно. Десятиліття знадобилися археологам і архітекторам, щоб відтворити початковий образ одного з чудес світу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)