“Вірші про Прекрасну Даму” загальна характеристика
Цілком виразне уявлення про ранній ліриці Блоку дадуть, на наш погляд, вірші “Я чекаю призову, шукаю відповіді…”, “Сутінки, сутінки весняні…”, “Вірю в Сонце Завіту…”, “Я, отрок, запалюю свічки…”, “Заходжу я в темні храми… “,” Ми зустрічалися з тобою на заході сонця… “. “Вірші про Прекрасну Даму”, це вірші про ідеальну, піднесеної любові, Яку поет відчував до Л. Д. Менделєєва. Разом з тим це містичне схиляння перед Володаркою Всесвіту, вічної жіночності, про яку Блок читав у В. Соловйова. Послідовно
У “Віршах про Прекрасну Даму” кохана, позбавлена яких би то не було земних рис, наділена ознаками цього божества. Це Небесна Діва, Вічна Жіночність. Володарка Всесвіту, Промениста цариця, Зоря, Купина. Ліричний герой – Юнак, раб, інок, лицар, готовий все життя з радістю служити своїй Даму. Кохана уявляється йому як ніби в чудесному сні або в казці. Вона часто є в сутінках, в тумані, оточена хиткими тінями. Враження примарність, невизначеності образу посилюється й тому,
У “Віршах про Прекрасну Даму” для нас неприйнятні підкреслене ігнорування повсякденності, егоцентризм, ідеалізм, містика. Але тим не менше ці вірші подобалися і до цих пір подобаються багатьом читачам. Вони і зараз цікаві для нас не тільки як важливий етап творчого шляху Блоку, без якого не можна зрозуміти його подальшого розвитку. “Вірші про Прекрасну Даму” мають і свою цілком самостійну естетичну цінність. Великий знавець і цінитель поезії М. Рильський писав: “Вірші про Прекрасну Даму” це перш за все вірші про любов і високої людської краси, це втілене в умовно-містичні одягу торжество живого життя, передчуття всесвітньої зорі “. П. Антокольський (в раніше названої статті “Олександр Блок”) підкреслював значення першої книги віршів поета для виховання почуттів сучасної молоді. Хоча в них немає реалістичної окреслення коханої і навколишнього оточення, але ми можемо говорити про правдиве, реалістичному зображенні почуттів і переживань поета. Імовірно в цьому і полягає “секрет” чарівності поезії Блоку. Чисті почуття першого кохання часто породжують ідеалізацію, обожнювання коханої, прагнення бачити в ній все найпрекрасніше, піднесене, “неземне”. Ці почуття, добре знайомі багатьом читачам, знайшли дуже точне, психологічно правдиве вираження в дивно ніжних, мелодійних віршах Блоку. Майстерність евфоніі – алітерації та асонанси, звукові повтори, “зачаровують” ритми, з яких, здавалося, і сам поет не владний, – всі це полонило читачів.
У суб’єктивному представленні Блоку його піднесені почуття, подвижницьке служіння Вічної Жіночності зовсім не були чимось вузьким, приватним. Навпаки, вони представлялися поетові частиною того значного, великого, що має перетворити весь світ. А це, здавалося йому, було важливіше за всі низинних життєвих турбот. У порівнянні з високим ідеалом все інше не більше, ніж звичайна, нічим не примітна суєта. У служінні Прекрасної Дами, яка повинна змінити на краще світ, поет бачив свій головний подвиг життя:
Буде день – і станеться велика,
* Чую в майбутньому подвиг душі.
Нехай подання Блоку про подвиг було неясним, невизначеним, туманним, на перших порах помилковим, для нас важливо відзначити у поета постійне бажання, волю до подвигу, готовність здійснити його у що б не стало, а якщо треба – “спалити себе дотла”. У 1908 році Блок характеризував свої “Вірші про Прекрасну Даму” як “ті СНИ і тумани, з якими бореться душа, щоб отримати право на життя”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)