Відповіді до теми: Б. Шоу “Пігмаліон”
Що являє собою за жанром твір Бернарда Шоу “Пігмаліон” ?
Один із найпопулярніших творів Б. Шоу “Пігмаліон” є “романом у п’яти актах”. Це оригінальне визначення жанру п’єси з’являється недарма – так підкреслює Б. Шоу глибокі зв’язки своєї драматичної творчості з романом, прозою.
“Пігмаліон” – це драма-дискусія, у якій головну увагу автор приділяє не зіткненню характерів, а протиборству точок зору, суперечці персонажів, яка стосується моральних чи філософських проблем.
У чому полягає сутність
На початку п’єси ми бачимо Елізу звичайною, простою дівчиною з бідних кварталів, яких у Лондоні – тисячі. Жалюгідна, замурзана, вона заробляє на життя тим, що продає квіти, причому спілкується з людьми такою жахливою мовою, що професор Хіггінс, почувши її, заявляє: “Жінка, яка видає такі жахливі звуки, взагалі не має права жити”. Еліза, дізнавшись, що Хіггінс відомий професор – лінгвіст, приходить до нього додому з проханням, щоб він навчив її правильно говорити, бо з такою вимовою вона не може влаштуватися на роботу у квітковий магазин.
Професор Хіггінс
Як доповнює ідею п “єси образ смітникаря Дулітла?
Автор п’єси Б. Шоу порушує у своєму творі важливу проблему: чи дозволяється людині втручатися в долю іншої людини, чи має вона моральне право змінювати її, навіть тоді, коли все це робиться з кращими намірами. Професор Хіггінс змінює особистість Елізи, але зовсім не замислився і, звичайно, не подбав про те, як вона буде жити даті. “Навіщо ви відняли у мене мою незалежність?” – запитує ображена дівчина. Так само жертвою необдуманих жартівливих слів професора став і її батько, сміттяр Альфред Дулітл. Саме йому він завдячує зміні своєї долі. На перший погляд, життя його змінилося на краще: американський мільйонер заповідає йому великі гроші за умови, що Альфред Дулітл – “найоригінальніший мораліст усієї Англії” – буде читати у його Всесвітній лізі моральних реформ до шести лекцій на рік. І Дулітл просто від сміття з легкістю крокує на кафедру проповідника, гому що обдарування оратора, полеміста було дано йому самою природою. Але, розбагатівши, він змушений був усупереч власному бажанню змінити свою долю. Він почав одягатися, як справжній джентльмен, кинув свою непрестижну професію, вирішив навіть повінчатися (його “хазяйка” була у нього шостою після смср – ті матері Елізи), бо пристойному джентльмену вести такий спосіб життя зовсім не годиться. Але з усіма цими змінами на краще він втратив свій вільний вибір життя.
Отже, у своїй п’єсі “Пігмаліон” автор підносить ідею відповідальності творця за своє творіння, за його майбутню долю.
Яким був задум автора п “єси “Пігмаліон” Бернарда Шоу?
Б. Шоу задумав п’єсу “Пігмаліон” у розрахунку на відповідну виконавицю ролі Елізи – відому англійську актрису Стеллу Патрік Кемпбелл. Саме вона й зіграла цю роль у спектаклі, який поставив сам драматург на сцені Театру його величності 1914 року. Коли йшли репетиції “Пігмаліона” зі Стеллою Патрік Кемпбелл та Гербертом Бірбомом Три (Хіггінс), він категорично забороняв їм демонструвати у фіналі почуття взаємного кохання між героями. П’єса була написана про інше – про те, шо Елізі, якою вона стає у фіналі, все одно немає гідного місця в сучасній буржуазній Англії.
Хто дав екранне життя п “єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” ?
Уже після смерті Бернарда Шоу сценарист Алан Лернер та композитор Фреде – рік Лоу на сюжет “Пігмаліона” створили мюзикл “Моя чарівна леді”, який обійшов театри всіх країн світу, ставши у свою чергу основою для музичного фільму з тією ж назвою (1964 р.).
Яку рису творчості Б. Шоу ви можете визначити як головну?
Головне у творчості Бернарда Шоу – його антиміщанська непримиренність, боротьба із лицемірством, неправдою найкращою своєю зброєю – іронією.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)