В. Маяковський – поет великого суспільного, соціального темпераменту

Перше знайомство із творчістю Володимира Маяковського вічно проходить бурхливо, з виникненням безлічі питань, з якимсь обуренням більше того. Чому? Важко знайти відповідь на те саме питання

Страждаюч і самотнім прийшов у російську поезію Володимир Маяковський. Активна позиція борця, зайнята поетом, вступає в непримиренне протиріччя з відчуженням людської особистості в умовах суспільства. Вільна, розкута людина виступає в поезії Маяковського як вище мірило прекрасного на землі

Поет великого суспільного, соціального темпераменту,

Маяковський мав надзвичайно розвинене почуття особистої відповідальності за все, що відбувається в ” бурі-світі”. Тут пролягав внутрішній нерв його творчості, звідси беруть свій початок і самі ці незвичайні масштаби, пропорції “Я и Наполеон”, “Маяковський століттям”, постійна тривога за долі людей, підготовленість бути їхнім глашатаєм. У вірші “Весняне питання” Маяковський зізналося:

Я, наприклад, уважаюся гарним поетом

Ну, скажемо,

Можу

Довести:

“самогон – велике зло”.

А що про це?

Чим про це?

Ну немає зовсім ніяких слів

Читаючи перші сторінки “Про

це”, не можна не відчути особливий авторської запальності. Маяковський очевидно сперечається – про що й з ким? Зміст поеми не залишає сумніви, що боротьба з “кучерявыми ліриками” як і раніше залишалася актуальної. Без прихильності до “злості дня” не можна уявити собі Маяковського. Він володів як би подвійним зором і, постійно злітаючи вгору, тлумачачи про долі всього людства, розмовляючи “через хребти століть” з далекими нащадками, не упускав з поля свого спостереження поточної повсякденності

У поемі “Хмара в штанях” Маяковський успішно реалізував сформульовану в одній зі своїх статей думка: можна не писати про війну, але треба писати війною. Його сила як поета в тім, що він зумів виділити в житті паростки нового й що затверджується, глянув на сьогоднішній день із “третьої дійсності”.

З появою Маяковського в поезії, насправді, “трапилося щось величезне”. Не просто прийшов ще один обдарований поет – з’явився художник великої історичної місії, особливого “переломного” значення. У ньому все вражало: “мову вулиці”, стрімкий потік метафор, зухвала широта задумів, надзвичайно активна роль особистого початку

Чим же визначається глибина й цілісність поезії Маяковського, що дарует їй довговічність? Я думаю, що цим вона зобов’язана насамперед висоті й значущості тих ідеалів, які поет відстоював протягом всього життя. Любов і ненависть, лірика й сатира в його творчості породжені тим самим почуттям – вірою в те, що майбутнє людства прекрасно, і жагучим прагненням наблизити його. Маяковський ніколи не відокремлював себе від народу, що будує нове суспільство. Ступнувши через “ліричні томики”, він звертався до мільйонів читачів. Як активний з живими говорить він сьогодні з “товаришами нащадками” у всім світі

У поезії XX сторіччя немає іншого поета, який би викликав на себе такі потоки хвали й свари. Лайка супроводжувала йому на всім, майже 20-латнем, творчому шляху, але вже при житті молоде покоління побачило в Маяковському свого сурмача й запевалу. Таким він залишився назавжди. Він входить у наше життя стрімким, нестримним у страсті, делікатним, попереджувальній, зворушливій і ніжним у турботі одругих.

Прийдешні люди!

Хто ви?

От – я,

Весь біль і ушиб.

Вам заповім я

Сад фруктовий моєї великої душі! –

Звертається до нас молодий Володимир Маяковський. Щоб краще зрозуміти творчість цього поета, прислухаємося до його слову


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

В. Маяковський – поет великого суспільного, соціального темпераменту