В. Маяковський – поет великого суспільного, соціального темпераменту
Перше знайомство із творчістю Володимира Маяковського вічно проходить бурхливо, з виникненням безлічі питань, з якимсь обуренням більше того. Чому? Важко знайти відповідь на те саме питання
Страждаюч і самотнім прийшов у російську поезію Володимир Маяковський. Активна позиція борця, зайнята поетом, вступає в непримиренне протиріччя з відчуженням людської особистості в умовах суспільства. Вільна, розкута людина виступає в поезії Маяковського як вище мірило прекрасного на землі
Поет великого суспільного, соціального темпераменту,
Я, наприклад, уважаюся гарним поетом
Ну, скажемо,
Можу
Довести:
“самогон – велике зло”.
А що про це?
Чим про це?
Ну немає зовсім ніяких слів
Читаючи перші сторінки “Про
У поемі “Хмара в штанях” Маяковський успішно реалізував сформульовану в одній зі своїх статей думка: можна не писати про війну, але треба писати війною. Його сила як поета в тім, що він зумів виділити в житті паростки нового й що затверджується, глянув на сьогоднішній день із “третьої дійсності”.
З появою Маяковського в поезії, насправді, “трапилося щось величезне”. Не просто прийшов ще один обдарований поет – з’явився художник великої історичної місії, особливого “переломного” значення. У ньому все вражало: “мову вулиці”, стрімкий потік метафор, зухвала широта задумів, надзвичайно активна роль особистого початку
Чим же визначається глибина й цілісність поезії Маяковського, що дарует їй довговічність? Я думаю, що цим вона зобов’язана насамперед висоті й значущості тих ідеалів, які поет відстоював протягом всього життя. Любов і ненависть, лірика й сатира в його творчості породжені тим самим почуттям – вірою в те, що майбутнє людства прекрасно, і жагучим прагненням наблизити його. Маяковський ніколи не відокремлював себе від народу, що будує нове суспільство. Ступнувши через “ліричні томики”, він звертався до мільйонів читачів. Як активний з живими говорить він сьогодні з “товаришами нащадками” у всім світі
У поезії XX сторіччя немає іншого поета, який би викликав на себе такі потоки хвали й свари. Лайка супроводжувала йому на всім, майже 20-латнем, творчому шляху, але вже при житті молоде покоління побачило в Маяковському свого сурмача й запевалу. Таким він залишився назавжди. Він входить у наше життя стрімким, нестримним у страсті, делікатним, попереджувальній, зворушливій і ніжним у турботі одругих.
Прийдешні люди!
Хто ви?
От – я,
Весь біль і ушиб.
Вам заповім я
Сад фруктовий моєї великої душі! –
Звертається до нас молодий Володимир Маяковський. Щоб краще зрозуміти творчість цього поета, прислухаємося до його слову