Ув’язнена лірика поетів Харківщини (роздуми про творчість репресованих поетів)
Нині нам відкрилась надзвичайно трагічна і водночас героїчна сторінка в нашій літературі. Ми можемо не ховаючись прочитати поетичні рядки сучасних поетів, які зазнали переслідувань, морального терору й політичних репресій.
Ось імена ув’язнених поетів Харківщини: Василь Боровий, Володимир Пасічник, Віталій Поліщук, Володимир Свідзінський, Іван Світличний. Їх гнали за правду, ганьбили. Але вони не зреклися своїх ідеалів.
Василь Боровий. Заарештований і засуджений 1947 року за антирадянську агітацію і пропаганду. Десятилітнє ув’язнення
Залізом виривали мій язик,
Палили моє тіло на кострищі…
Я – вольності тисячолітній крик,
Дух непокори, людства думи віщі.
Як землетрус, я рву колючий дріт,
Як промінь, вириваюсь я крізь грати…
Я – творча міць, яка будує світ,
Хоч кожну ніч мене вели вмирати.
Ще одне ім’я – Володимир Пасічник. У 1946 році разом із батьками і двома малими сестрами був вивезений до Сибіру.
«Вона». Терзається думка в тенетах, ніяк не вирветься почуття на волю:
Як нам вузько,
Так, як в’язням,
В Березі Картузькій,
Але вижив таки Гаврнлюк,
І ми не загинем від мук!
Ім’я Свідзінського теж пов’язане з Харковом, він проживав тут з і923 року. Видав збірки поезій «Вересень» і «Поезії». Володимира Свідзінського заарештували у Харкові 1941 року. Поет згорів у сараї в одному з сіл під Куп’янськом – таку страчу влаштував загороджувальний загін НКВД заарештованим харків’янам. Вражає прозорливість поета, бо ще у збірці «Вересень» він пророчо сказав: «В полум’ї був спервовіку і в полум’я знову вернуся…»
Час українського відродження – і виходять із забуття письменники 20-х років Клим Поліщук і Валеріян Поліщук. А за ними – їхній молодий спадкоємець, харківський поет Віталій Поліщук. Його збірку «Розбуджена тиша» щиро вітали і схвалювали у хрущовську відлигу. Але небо стало захмарюватися. Молодий поет подався на острови самотності. Опанував вільний вірш – верлібр. Зумів навантажити змістом кожний рядок, кожне слово, переконуючи читачів, яка гарна ця віршована форма, коли в ній живе Поезія:
На Івана Купала
Мене мати Купала.
Водою святою,
Святою водою Із криниці обмивала.
Люди.
Я на сторожі Чистих криниць.
Святих криниць Ваших сердець.
Іван Олексійович Світличний належав до «шістдесятників», і963 року його заарештували разом із групою творчої інтелігенції. Через вісім місяців звільнили. Але у січні 1972 року знову позбавили волі. Вирок – 7 років таборів суворого режиму, 5 років заслання. Однак Це не зупинило творчого лету митця.
Він багато перекладав, працював над словником синонімів, писав оригінальні поезії. Особливо захоплюють збірки «Гратовані сонети» та «Серце для куль і для рим»:
Я – випадок. Я із закону випав і впав у винятковість, як в сон.
Але не любить випадків закон…
Пошматувало життя-долю й у Миколи Шатилова. Довелося поплатитися звільненням із посади редактора критичного відділу в журналі «Прапор» («Березіль») за саму лише згадку про українських політв’язнів. Арешт, засуджений як кримінальний злочинець Після звільнення змінив безліч професій. Та не зачерствіла душа поета, його поезія з переливами: то ніжна, мрійлива, лірична, то різка, нестримна, болюча:
У провулках жорстокого міста, де живеш ти мені на біду.
Як останню перлинку з намиста, вже ніколи тебе не знайду
Посумую, а може, поплачу, любих коней вівсом пригощу, а побачень гірких не пробачу і щасливих прощань не прошу.
Без сумніву, таку самовідданість у творчості і рішучість у вчинках, таку жертовність, віру і мірність, таку стійкість у сподіваннях на крашу долю свого народу та всього людства могли мати тільки справжні діти своєї матері-України.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)