Самотність і творчість (Роздуми про Нечуя-Левицького)

Розглядаю зображення письменника на фото різних років і зважаю на одну деталь: він ніде, навіть на юнацьких фото не усміхається. А його герої сміються. І читач, перечитуючи його твори, теж сміється. Ось як буває… Пригадується ще один сумний факт його біографії: він помер стареньким дідусем у маленькій кімнаті, самотнім і нікому не потрібним.

За таких обставин замислюєшся над долею письменника взагалі. Як ми любимо шанувати письменників після їхньої смерті! От саме після смерті, а не за життя, І чим більше часу минає після смерті, тим більше

шануємо і говоримо красиві слова про його внесок у розвиток літератури. І зовсім не переймаємося тим, що, можливо, цій талановитій людині не було кому подати кухлика води, принести шматочок хліба або хоча б закрити очі.

Це наше лицемірство? Наша черствість? Як зіставляти вивчення творів письменника з його особистістю? Па мою думку, ми робимо велику помилку, коли оцінюємо того чи іншого письменника на рівні хронологічної інформації, і зовсім не звертаємо уваги на те, як йому жилося, як велося, чи мав він друзів, родичів.

Пригадуються описи пейзажів з різних творів Нечуя-Левицького, зокрема з «Кайдашевої сім’ї». Яка чутлива,

ніжна і вразлива душа ховалася за цим суворим і неусміхненим виразом обличчя! Як тонко й талановито Іван Семенович помічав деталі в характерах своїх героїв!

А який проникливий опис внутрішнього світу жіночих персонажів: Нимидори з «Миколи Джері» і Мотрі або Мелашки з «Кайдашевої сім’ї»! Це ж такі реальні і такі несхожі між собою образи, але як уміло їх зобразив письменник! Він був там, серед своїх героїв, переживав усі складні й тяжкі події їхнього життя, водночас залишаючись самотнім

Та все-таки, на мою думку, він обрав єдино правильний шлях спілкування з навколишнім реальним світом на майбутнє – це спілкування через свої твори, через своїх героїв, і, мабуть, не переймався тим, як і коли його оцінить наступне покоління, він просто виконував свою місію: жив, писав і творив для людей.






Патріотизм у наш час.
Самотність і творчість (Роздуми про Нечуя-Левицького)