Історія українського рушника

Український рушник… Це не просто «вишите полотенце», як можна було б подумати. Рушник пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям.

У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. їх дбайливо оберігали, ними, в кращому розумінні цього слова, хизувалися – гостям і сусідам неодмінно показували посяг, виготовлений дівчиною на виданні. «Дати рушники» – це означало погодитися на шлюб і готуватися

до весілля.

Рушники бувають вишивані і ткані. Для українських рушників характерні спільні ознаки, проте кожен регіон має свої відмінності як за формою, так і за способом виготовлення, оздоблення, кольоровою гамою.

У рушниках Київщини, Полтавщини переважає рослинний візерунок, розташований вертикально, який має вигляд вазона – так званого дерева життя. Часто під візерунком буває горизонтальна смуга вздовж тканини. На Поділлі були традиційними геометричні візерунки з фігурками жінок, тварин, пташок.

Волинські рушники оздоблювались однією горизонтальною смугою геометричного орнаменту, виконаного

нанизуванням, хрестиком… Ця традиція пішла від наших далеких трипільських пращурів і має глибинний зміст. Адже всі візерунки на рушниках – то обереги від злої сили, від лиха, від пристріту.

Свяченим рушником витирали дитину, щоб збити жар. Рушником накривали кошика, коли на Великдень йшли святити продукти. Рушником зв’язували молодих, щоб завжди були разом. А свій хрещений рушник людина берегла все життя, до самої смерті. Рушниками ж накривали труну…

Кожен район України має свої кольорові гами рушників. Але здебільшого для всіх рушників характерні червоний та чорний кольори. «Червоний – то любов, а чорний – то журба», – як сказав колись поет, і в цих кольорах відбилась вся історія нашого народу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Історія українського рушника