Творчі методи
БАРОКО :
– полемічна література (твори І. Вишенського);
– “Низькі” комедійно-гумористичні жанри (шкільна драма, різдвяні й великодні вірші-травестії;
– Риторична проза (Клірик Острозький, Мелентій Смотрицький, Кирило Старовецький)
– Епіграматична поезія (Лазар Баранович, Климентій Зіновіїв, Іван Величковський);
– Ораторська проза( проповіді Іонакія Галятовського, Дмитра Туптала, Стеофона Дворського);
– Емблематична література – (Григорій Сковорода );
– Історико – мемуарна проза ( риси “театральності”,
– Пісенно – інтимна барочна лірика( “етикетна панегірична поезія на честь титулованих осіб, світська лірика);
КЛАСИЦИЗМ:
– Поеми – великі віршовані твори з розповідним або ліричним сюжетом ( ” Енеїда ” І. П. Котляревського
– Байки – короткі оповідання у віршах або прозі з прямо висловленою мораллю, повчанням (байки Г. Сковороди, бурлескні оповідання Квітки-Основ’яненка);
– Ода – вірші хвалебного змісту на честь видатних осіб чи подій(оди вчителів Києво-Могилянської академії, І. Максимович);
– Сатира –
– Трагедія – практично не розвинулась;
– Інтермедії – “коротка дія, вигадана або справжня, що орзігрується між актами комедії і трагедії, складається із слів, предметів і осіб веселих);
– Комічна опера – ( ” Наталка Полтавка ” І. П. Котляревського, “Москаль-чарівник”);
– Драма – Г. Квітка-Основ’яненко;
– Комедія – “Шельменко-денщик” Г. Квітки-Основ’яненка.
ПРОСВІТИТЕЛЬСЬКИЙ РЕАЛІЗМ:
Уперше просвітительський реалізм з’вляється у середині ХVІІІ ст. у творчості Г. Сковороди, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки.
СЕНТИМЕНТАЛІЗМ:
Для нього характерно – намагання показати особистість в рухах душі, думках, почуттях, прагненнях;культ почуття, культ природи.( Г. Квітка-Основ’яненко, П. Куліш, М. Вовчок, І. П. Котляревський, С. Климковський);
РОМАНТИЗМ:
· Епос-Т. Г. Шевченко “Гайдамаки”, “Причинна”, П. Куліш “Чорна рада”, М. Вовчок “Маруся”;
· Лірика-Т. Шевченко “Розрита могила”, “Іржавець”, С Руданський, А. Метлинський, П. Куліш, М. Петренко;
· Драма-М. Костомаров “Сава Чалий”, Ю. Федькович “Довбуш”. “Керманич”, “Хмельницький”, Є. Гребінка, П. Куліш.
РЕАЛІЗМ:
Полягає в правдивому, об’ктивному і всебічному відображенні дійсності.
· Просвітительський реалізм – І. П. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка – Основ’яненко, Є. Гребінка.
· Синкретичний реалізм(поєднання реалістичних і романтичних мотивів) – ранній Т. Шевченко, П. Куліш, М. Вовчок, М. Старицький.
· Використання традицій “Натуральної школи” – Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ’яненко, М. Вовчок.
· Критичний реалізм – Т. Шевченко, П. Мирний, Л. Глібов, І. Франко, І. Карпенко-Карий, П. Грабовський.
· Соціалістичний реалізм (ХХ ст.) – основоположник ММ. Горький.
МОДЕРНІЗМ:
· Неокласицизм – використання античних тем і сюжетів. П. Филипович, О. Бургардт, М. Драй-Хмара, М. Рильський.
· Неоромантизм – поєднання реалістичного і романтичного. О. Кобилянська, М. Вороний, М. Коцюбинський.
· Символізм – О. Олесь, М. Філянський, Г. Чупринка, М. Хвильовий, А. Головко.
· Футуризм – ритм нового життя. Ю. Яновський, М. Бажан, М. Семенко, О. Влизько.
· Імпресіонізм – витончене відтворення суб’єктивних вражень та спостережень без загиблення в їх суть. М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська, М. Рудницький, В. Чумак.
· Експресіонізм – Л. Курбас, М. Хвильовий, О. Довженко, В. Підмогильний, М. Бажан, Т. Осьмачка.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)