Твір за новелою-казкою Е. Т. А. Гофмана “Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер” за темою: “Чи місце чарам у буденному житті?”

Чудеса трапляються з тими, хто в

Них вірить.

Кожному на світі – і освіченому, і обмеженому, і дорослому, і малому; і доброму, і негарному; хочеться чуда. Не кожного дня і щогодини, тобто, коли забажаєш, а зрідка, неочікувано, незвичайно, у винагороду. Так, як це було у творі: видатний чарівник Проспер Альпанус створив “звичайнісіньке диво”, допомігши Бальтазарові не у побутовій дрібниці, а у бажанні перемогти Цахеса. Оце, на мою думку, і є правильним.

Тільки-но уявіть: на місці країни Керепес увесь наш, справжній, реальний світ. Якщо

люди володітимуть чарами, то навколо, звісно, будуть і квітучі сади, і зелені ниви, і багаті урожаї, і нові міста. Проте все це буде лише якщо чари потраплять у добрі руки, а якщо чарами користуватимуться злі люди? Я не певна, що так само буде усе спокійно. Навіть зараз постійно війни, революції, заколоти, вбивства…Я не можу сказати впевнено, чи взагалі безпечно буде жити на Землі?! Тому я вважаю, що не можна наділяти здатністю творити чудеса геть усіх людей. Мені здається, та ні, я просто впевнена, що деякі вже мають чари і навіть користуються ними в ім’я добра. Хто це? Я думаю, що це лікарі, які взагалі дуже часто творять
неможливе, рятуючи людей, подовжуючи їм життя не на один десяток років. Хіба вони не дістають свої чарівні палички (гострі скальпелі), щоб повернути людину з того світу?! А чим гірші селяни, які, дістаючи з чарівної торбинки при поясі насіння, творять (створюють, проводять) незвичайні магічні таїнства – не кожному вдасться з маленької зернини, опущеної в чорну землю, виростити дивовижну рослину чи розмаїту квітку. На це здатна лише добра людина. Знаєте, що говорить Ліна Костенко?

Вона каже, що кожна хороша людина здатна творити чудеса.

Чи будівельники, що своїми стамесками з мертвого сірого каменю творять шедеври – той же Будинок з химерами.

Багато людей кожного дня творять своє маленьке чудо. Я вважаю, що і вчитель творить своє диво. Хіба не чари те, що учень, який не знав нічого, перед очима у якого була темна пелена, за допомогою вчителя заповнює прогалини в знаннях? По-моєму, це диво.

Знаєте, як я казала, кожному хочеться чудес. Проте хтось чекає на нього, а потім зневірюється і перестає; живе сірим, нудним життям; хтось чекає його усе життя і потім все ж таки отримує, а хтось звісно чекає чуда, проте і робить щось для того, аби воно сталося. Бо: “Якщо хочеш отримати чудо, то зроби йому крок назустріч!”.

Мені здається, що як і в казці-новела Гофмана, у нас теж є добрі чарівники й феї, що прибули з казкової країни. По-моєму, Проспером Альпанусом на землі можна назвати Миколу Амосова, який своїми чарами врятував десятки тисяч людей. Чи доброю феєю можна назвати Катерину Білокур, яка малювала такі картини, що навіть на звичайному полотні намальовані квіти отримували запах і зацвітали.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

Твір за новелою-казкою Е. Т. А. Гофмана “Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер” за темою: “Чи місце чарам у буденному житті?”