Твір з теми “Поезія Шевченка років заслання та періоду після заслання”

13.09.2017

Ув’язнений за гратами каземату, Шевченко не схилив покірно голови перед жандармами і катом-царем. Поет не каявся на допитах, не виявляв ні краплі каяття і в віршах, написаних в ув’язненні. Цикл віршів “В казематі” складається із 13 поезій. Сюди увійшли такі шедеври лірики, як “Садок вишневий коло хати”, “Мені однаково”, “Ой три шляхи широкії”, “Ой одна я, одна”, “Не спалося, а ніч, як море”. Основним мотивом цього циклу віршів є заклик бути вірним народові, Україні, своїй Вітчизні. У поезіях, написаних у казематі, Шевченко виявляє непохитність, нескореність. Особливо показовим з цього погляду є вірш “Мені однаково”. Та поета хвилює не це, а доля замученої царизмом і панами України. А ось вірш “Садок вишневий коло хати”, де Шевченко змальовує весняний вена селі і просте, близьке до природи життя селян, сповнений оптимізму, віри іарод, віри в йото світле майбутнє.

Закинутий царським урядом у далеку степову Орську фортецю, .Шевченко не ширився. “Караюсь, мучаюсь, але не каюсь”, – пише він. Поет був відірваний ти великих культурних центрів, проте до нього долітали звістки. Він одержував листи від друзів, інколи зустрічався з деякими передовими пюдьми, літераторами. Незважаючи на сувору заборону, Шевченко продовжує на “сланні творчу працю. У творах нескореного поета-засланця звучать мотиви ненависті до панів, царів, мотиви революційної боротьби, віра в невмирущу силу народу (“У Бога за дверима лежала сокира”), заклик до єднання слов’янських народів (“Ще як були ми козаками”), засудження загарбницької політики царизму (“Мій Боже милий, знову лихо”), мотив боротьби селянських мас проти гноби-тслів-помішиків (поема “Марина”), 3 великою пристрастю і на засланні картає Шевченко українських поміщиків-лібералів, що видавали себе за друзів народу і патріотів (поема “Княжна”, вірш “П. С.” – “потомок гетьмана дурного”. Мова йде про поміщика з Чернігівщини П. Скоропадського). Незважаючи на жорстоку кару і суворі репресії, у важких умовах підневільного солдатського життя поетичний геній Шевченка не згас, а виявився з новою силою у багатьох прекрасних творах.

Поет уявляв собі майбутній суспільний лад як владу народу, владу тих, що були поневоленими в кріпосниць кому суспільстві. Щасливе майбутнє намалював поет у поезії “Сон” (“На панщині пшеницю жала”), показавши вільну працю на себе, на своєму полі. Яскрава ідилічна картина прийдешнього зображена у вірші “Ісаїя. Глава 35”. У поезії говориться про щасливе життя, яке настане, коли на землю прилетить свята правда. Спільна праця вільних трудящих побудує нове, веселе, щасливе життя на землі. У новому суспільстві житимуть колишні раби, для панів там місця вже не буде. Про щасливе майбутнє йдеться і в поезії “Тим неситим очам…”. Поет підкреслює, що в майбутньому все належатиме роботящим рукам. Вони будуть перелоги орать, сіять, їм належить...

і “посіяне жать”.

Дуже багато поезій періоду заслання присвячено жінкам, дівчатам-сиротам наймичкам. Це поезії; “Хустина”, “Якби мені черевики”, “Закувала зозуленька”, “Полюбилася я”, “У неділеньку та раненько”, “Титарівна”.

Перші поетичні твори Шевченка баладного та елегійного жанрів.

Балада “Тополя”. В основу цього твору лягло народне повір’я в перетворення дівчини чи молодої жінки шляхом ворожбитства або прокльону НІ тополю. У баладі більш загострений соціальний конфлікт. Дівчина кохаї козака, чекає його з походу, а мати готується видати її заміж за багатого Дівчина готова краще вмерти, ніж вийти за нелюба. Зілля, що дала їй ворожка, перетворює її на тополю. Цій баладі властива поетичність, глибокі схвильованість, ліризм.

Балада “Лілея” – одна з найкращих балад раннього періоду творчості поета. У “Лілеї” Шевченко порушує вже не тему нещасливого кохання, а проблему моральних стосунків. Дівчина-байстря ще в ранньому дитинстві переживає тяжку драму – смерть матері. Ненавидячи злого пана, селяни-кріпаки мовчки зносять знущання, а коли кріпосник виїжджає за кордон, весь свій гнів виливають на його позашлюбну дочку. Хоча дівчина ще зовсім юна і ніякого аморального вчинку не зробила, її остригають як покритку, плюють, знущаються, а в люті морози не пускають навіть погрітися. Смерть нещасної тільки на совісті селян. Тому, ставши квіткою, вона прощає, але водночас не може забути цим людям того, що з нею зробили.

Балада “Утоплена”. У баладі протиставляються образи дочки й матері. Старіюча, колись гуляща, вдова настільки ненавидить дочку-байстря за її молодість і вроду, що вирішує звести Ганну зі світу під час купання в ставку. Злочин вдається, але й сама винуватиця Ганниної смерті гине. У романтичному дусі Шевченко показує смерть Ганниного нареченого, який вдається до самогубства, не в змозі далі жити без коханої. Всі балади Т. Шевченка побудовані на реальному грунті, мають реалістичну основу, фантастичні ж мотиви посідають порівняно незначне місце. Фантастика балад фольклорного походження. У Шевченкових баладах немає страхіть, відсутня містика. Цим вони відрізняються від балад його попередників і сучасників.

Вірш-послання “До Основ’яненка”. Поезія “До Основ’яненка” вся пройнята духом запорозької минувшини, але спрямована вона в сучасність: автор промовляє до національної свідомості нині сущих українців, до їхньої честі й гідності. Нація, яка має такі пісенні скарби (а це жива історична пам’ять нації), не може загинути. Отже, українці, пишайтеся:

Наша дума, наша – пісня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України.

Рання поезія Т. Шевченка викликає захоплення, ці твори стали справжніми перлинами української поезії, вони й досі бентежать серця наших співвітчизників. У низці своїх ранніх творів Шевченко оспівав героїчне минуле українського народу, його боротьбу проти загарбників за волю й незалежність. Поема “Гайдамаки” змальовує картину селянського повстання, відомого в історії під назвою “Коліївщина”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...