Твір-роздум. Стежками Григорія Сковороди
Якщо зійшлися ми сюди
Згасити чвари і пороки,
Ти став нам батьком і пророком,
Цілющий світ Сковороди.
У Слобожанському краю
І він ходив по тернях – муках…
Тут епіцентр добра й біди,
Тут перехрестя правди-кривди,
Це Україна… бродить привид –
Свята душа Сковороди.
/ О. Марченко /
Жебонить і жебонить струмочок, співає свою дзвінку пісню, і так щодня, щороку, уже століттями. А довела нас сюди, у Бабаївський ліс, у це зелене затишне урочище, свята, незабутня стежина – Сковороди нівська. Так, у 70 роки XVІІІ
Багато подій та ідеологій змінилося за двісті років. Уже не джерело у Бабаївському лісі, а Сковородинівська криниця: дбайливі руки людини сотворили це чудо, як символ невичерпної мудрості думки і високої майстерності письменника-філософа, як символ вічності життя. Саме це джерельце допомагає зберегти нам людську гідність і право називатись Людиною, адже свого часу Сковорода, працюючи над своїми творами біля Холодної криниці і Чорного озера отут у Бабаях, зазначив: “Materіa deterna” – “Матерія вічна”, і не зводив очей із води, що текла із надр земних.
Є у кожного народу найзаповітніші, найсвятіші історичні місця і серед них це місце – джерело Г. С. Сковороди у Бабаях. У найскрутніші часи нашого життя ми завжди звертаємось до вічних цінностей. Ми приходимо, а після нас, інші прийдуть, бо пам’ять народна невмиру ща, до Сковородинівської криниці – хто просто напитись кришталево чистої, незважаючи на сучасні катаклізми, води, а хто – подумати про своє буття, про своє призначення у цьому світі. А це вже шлях до самоудосконалення.
Звичайно, за такий довгий час змінили свій вигляд стежки, якими ходив Сковорода “з припорошілими саквами”. Але природа сама збері-гає те, про що нам треба пам’ятати: на картині Ю. Любавіна “Сковорода у Бабаях” бачимо знайомий бабаївський пагорб, де зображено філософа, недалеко від криниці, на пагорбі у лісі стоїть бюст філософа-мандрівни ка скульптора Ястребова, а у центрі Бабаїв зберігся старовинний особняк, який можна було б використати для створення експозиції “Сковорода у Бабаях”.
Отож дороги-стежки, нащо вони? А якщо вони ведуть до храму? Дороги до святинь, які нагадують нам про нашу людську сутність, очищають і роблять високодуховними людьми, не можна забувати про це навіть у буденній метушні. Нап’ємося ж і ми води з життєдайного джерела, яке надає нових сил, щоби боротись із злом і вірити у перемогу добра. Припадемо ж до цього святого джерела, щоб почерпнути сили, віру, наснагу терпіння, щиру любов один до одного. Почуймо голос через століття: “Зробимо світ кращий, сотворімо день веселіший…”
(1 votes, average: 5,00 out of 5)