Твір-роздум: “Чи кожен може дорівнятися до людини?” за казкою-повістю Гофмана “Крихітка Цахес”
Майже кожна сторінка творчої спадщини видатного німецького романтика Е. Гофмана є пристрасною боротьбою тонкої душі поета з оточуючим потворним світом. Письменник бачив свою особисту долю частиною долі звичайних, так званих “маленьких людей”, які стояли на краю подвійного буття, які знаходилися між своїми мізерними справами і своїми великими ілюзіями. Оточуюче Гофмана убозтво приводило його до категоричного неприйняття дійсності. Порятунок від порожнього, духовно обмеженого і сірого життя письменник знаходить у мистецтві і романтичних
У казці-повісті “Крихітка Цахес” Гофман відображує дійсність в образі казкової країни, в якій введено просвітництво. За допомогою всевладної іронії у цій повісті автор викриває химерну велич можновладців. Для цього він широко використовує різноманітні засоби фантастичного гротеску. Казкова країна є ляльковою державою, в житті якої все схоже на безглуздий маскарад, а усі ниточки в ньому триває потворний карлик Цахес. Завдяки милості феї він має три магічні волосинки, які роблять карлика в очах інших людей прекрасним і мудрим. Присвоївши собі чужу славу, чуже
Завдяки інтригам карлика фізична і духовна потвора стає серцевиною казкового світу, який Гофман зображує в зниженому, комічно-карикатурному вигляді. Обмеженість поглядів казкової держави досить яскраво символізує комічний образ професора Моша Терпіна, такого собі “апостола механізації життя”, який вивчав тварин і птахів лише у смаженому вигляді.
Протистоїть механічному ляльковому світу романтичний мрійник Бальтазар, який знаходить порятунок від обмеженості і порожнечі існування у поезії, у насолоді радісною симфонією природи. Саме природа для нього стала ідеальним світом, в якому Бальтазар отримує гармонію і свободу. Саме йому таємницю влади потворного карлика Цахеса відкриває мудрий Проспер Альпанус. І саме він спроможний звільнити світ від підлості, бо саме він “обдарований внутрішньою музикою”. Тому саме Бальтазар розповідає світові про кохання солов’я та червоної троянди, бо лише він здатен бачити таємниці природи.
Як у справжній казці, в повісті “Крихітка Цахес” звичайно перемагає добро, а карлик гине, коли опиняється у срібному горщику. Ми бачимо, що фея жорстоко помилилася, сподіваючись, що “зовнішній прекрасний дар проросте і в твоїй душі. Але внутрішній голос не прокинувся. Твій відсталий, життєво неспроможний дух не зміг піднестися, ти не відділявся від ницості”. З такими словами вона звертається до карлика наприкінці твору.
Ми повинні розуміти, що життєвий творчий дух характерний лише для справжнього митця, а обмеженість – це потворність нашого життя. Казка-повість “Крихітка Цахес” доводить нам, що не кожен може дорівнятися до людини, навіть коли для нього будуть створені відповідні умови. Бо бути справжньою людиною – це не лише зробити, щоб людиною вважали тебе інші, треба зробити так, щоб людиною, перш за все, вважав себе ти сам.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)