Твір на тему: Зараження борців за народну волю в поезіях П. Грабовського


Екзаменаційні твори з української літератури. Для мене – та хіба тільки для мене – П. А. Грабовський ототожнюється з ідеальним образом людини, поета, чий героїчний (чистий образ) і величний талант назавжди залишається прикладом людської гідності, душевної краси, благородства й величі.

38 років життя подарувала йому доля, і 20 з них – це переслідування, тюрми, етапи й заслання. Ще з юнацьких літ у нього з’являється бажання “піти на муки за народ, се була якась невідхильна потреба серця”. Тематика поезій Грабовського була пов’язана з необхідністю боротися проти того ладу, який зумовив злидні, горе, обездоленість мільйонів.

Поезії “Надія”, “До товариства”, “Думка тюремна”, “Вночі” – художні свідчення глибокої переконаності поета в справедливості визвольної боротьби, розгорнутої кращими синами народу. В поезії Грабовського оспівується борець, якого не можуть звернути з обраного шляху ніякі муки і переслідування. Наче перегукуючись із словом Франкових каменярів, які знають, що щастя, за яке вони ведуть боротьбу, здобудуть тільки їхні нащадки, Грабовський у вірші “Думка тюремна пише”:

За з’язнем в’язень одстраждає, Але настане легкий час, – І добрим словом спогадає Потомок вільний мертвих нас!

Яка світла і непохитна віра в майбутнє живе в серці героя Грабовського, в серці самого поета!

Все це писалося в часи, коли “і в минулому могили, і попереду – хрести”, коли, за висловом поета, “як то вельми треба сили, світлу віру понести”. Треба було знайти в собі сили, волю, щоб стати дужчим за ворога – і тоді “за годиною прокляття, мук, кайданів та “крові” – прийде жадане панство свободи”.

Впевненістю у торжестві “панства свободи” пройнято поезію “Не раз ми ходили в дорогу”. Письменник майстерно відбиває суспільний настрій, художньо узагальнює його, переконливо розкриває віру борців у справедливість свого чину – (оптимістична наснаженість) – такі особливості твору. Образ борця за народну волю у Грабовського не має конкретно-індивідуальних рис. Письменник прагне до створення узагальненого образу. Це здебільшого вірш-заклик або вірш-роздум, де розкриваються труднощі борців за народну волю і вказуються шляхи до подолання зневіри. Мужній, стійкий характер борця за народну волю змальовано у вірші “Справжні герої”.

Моя хвала живим, як і помершим, Отим борцям за будуче Русі, Тим страдникам за друзяків найпершим, Що сяють нам у чарівній красі! Саме цим героям поет співає хвалу. Перед ними я стану на коліна, Героям тим подяку я зложу.

Справжні герої – це узагальнений образ борців, які безстрашно йшли в народ в ім’я майбутнього. Справжні герої не бояться мук, страждання, їх справа ніколи не загине, і прийде той час, пише поет, коли “окриють їх колись вінки немручі”. Продовженням теми зображення борців за народну волю є поезія – розум “Уперед” Тільки вперед і вперед! Так звучать рядки одного з найкращих віршів П. Грабовського.

Уперед до звершення замірів, Що поклав дев’ятнадцятий рік; Скиньмо владу катів-бузувірів, Щоб людиною став чоловік!

Це заклик до сучасників скинути “кормигу гидливу”, звільнитися від рабського страху, одностайно виступити проти “хижих порядків”, проти зла. Автор закликає до боротьби з темними силами реакції тих, “хто не хоче конати, статись трупом гнилим живучи”, під владою “катів-бузувірів”, закликає до бою святого, до повалення і знищення самодержавства.

Оптимізмом, глибокою вірою в перемогу народу пройнятий цей твір. Це є бойовий заклик борців за народну волю. “Життя – неминуча борба”. У кожній строфі вірша відчувається цей заклик і глибока віра в те, що “побачать вбогі України – діти будуче славетне, будуче прекрасне!” Прийдешнє покоління оцінить по заслугах нелегку їхню боротьбу.

Уперед проти зла однодумно! Розрослася ворожа юрба. Не гадаймо прожити безсумно Бо життя – неминуча борба.

Революційним пафосом пройнято вірш П. Грабовського “Надія”, що ввійшов до збірки “Пролісок”, Як і поезія “Уперед”, цей твір належить до вілюйського періоду життя поета на засланні. Проголошуючи віру в перемогу народу, поет звертається до своїх сучасників зі словом надії. Цим словом і починається вірш “Надія”:

Не зітхай так безнадійно, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй ще подвійно, З лату битви не тікай.

Заклик не тікати “з лану битви” вселяв людям віру в перемогу світла над темрявою і надихав їх на боротьбу. Головним образом у вірші “Надія” є народ, який візьме владу в свої руки, саме через образ народу проводиться поетом зображення борців за волю.

Поет вірить, що його закличне слово розбудить народ. Він візьме владу в свої руки, і прийде царство свободи.

Про страдницьке життя і героїчну боротьбу засланців розповідають поезії “На пам’ять”, “В далечінь”, “До Н. К. С”, які присвячені товаришці по засланню П. А. Грабовського – Надії Костянтинівні Сигиді. Про страдницьке життя і героїчну бероть у засланців розповідають ці поезії. Хоч зустріч Грабовського з Сигидою була короткочасною, але залишила глибокий слід в обох на все життя. її поет називає щирою, рідною, святою. Смерть Сигиди була ударом для поета. Вона викликає у нього не лише тугу і сльози, а ненависть, почуття помсти, зміцнює сили для боротьби.

Пом’януть твій образ бездольці закуті, Перлинами сльози колись заблистять! пише поет у вірші “В далечінь”

Трагічна і героїчна смерть Н. Сигиди утверджувала життя. Грабовський це підкреслює у вірші “До Н. К. С”: “Неволя живої душі не уб’є”. У цьому циклі поет показує конкретних борців за свободу, які часто гинули, але їхня справа жила і закликала прийдешні покоління вперед, до кращого майбутнього. Схилімось же в пошані перед пам’яттю Павла Грабовського, який в умовах страшного лихоліття сміливо йшов шляхом боротьби за світле майбутнє людини-трудівника, який своїм мужнім голосом запалював на боротьбу сотні й тисячі нових борців, якого ніщо в житті не змогло поставити на коліна.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Порівняльна характеристика анастазі і фанні.
Твір на тему: Зараження борців за народну волю в поезіях П. Грабовського