Твір на тему: “Причини духовного падіння Доріана Грея” за романом О. Уайльда


У творчій спадщині відомого англійського письменника О. Уайльда є багато різноманітних за жанрами літературних творів: це і поезії, і казки для дітей, і комедії. Але більш відомий він як письменник-романіст, а найвідомішим його романом вважається роман “Портрет Доріана Грея”, написаний у 1890 році. У цьому творі знайшла своє відображення філософія автора про те, що мистецтво вище за реальне життя. Але, знаючи, що О. Уайльд був одним з найхарактерніших представників естетизму в тогочасній літературі, ці ідеї не визивають ніякого подиву. При чому сам письменник у цій теорії не завжди був послідовним.

У романі “Портрет Доріана Грея” автор підіймає таке важливе питання, як співвідношення внутрішньої краси людини і зовнішньої краси оточуючого світу, моралі і краси. Кажуть, що краса врятує світ, але чому ж тоді краса, якою так щедро був наділений головний герой твору, перед якою він схилявся, якою він так милувався, не тільки не змогла врятувати світ, а й привела самого Доріана Грея до загибелі? Що стало причиною морального падіння героя і втрати ним будь-якої гідності?

Пройшовши довгий життєвий шлях, сповнений усіма спокутами світу, світський лев Доріан Грей став одиноким та спустошеним, він почав заздрити усім, хто його от очував. Він заздрив невинності і чистоті сільської дівчини, волі свого посібника і приятеля Алана Кемпбела, який після

того, як допоміг Доріану знищити тіло художника, знайшов сили покінчити своє життя самогубством, заздрив навіть душевному аристократизму свого наставника, друга і спокусника лорда Генрі, який не визнавав ніяких моральних перепон, але при цьому був згоден, що “усякий злочин вульгарний”.

Незважаючи на те, що Доріана Грея усе його життя оточувала непідробна, справжня краса, це не зупинило його падіння. Героя оточував світ безкорисливості, поваги, любові і добра, але цінності, над якими не має влади час, які й сьогодні залишаються актуальними, Доріан Грей не цінував і не визнавав, він схилявся перед іншими цінностями – молодістю, красою і насолодою. На мій погляд, саме це й привело його не тільки до морального падіння, а й до загибелі.

У фіналі роману, наприкінці життя головного героя твору перед ним постав його потворний портрет, на якому відбилися і кров на руці вбивці, і розпусні зморшки, і лицемірний вираз обличчя, яке він приймав, коли окремими порядними вчинками намагався відкупитися від покарання долі. Доріан Грей настільки сильно зрісся зі своїм портретом, що портрет став ним самим, його совістю і його єством. А від себе, як відомо, не втечеш. Принаймні поки що це не вдалося зробити жодній людині.

Знищивши свого колишнього товариша, художника, який був автором портрета – дзеркала його душі, Доріан намагався очистити портрет від вад, намагався і сам від них очиститися. Але при цьому він не зробив найголовнішого – не очистив від бруду власну душу. Будь-що, але найсуворіший кат і найсправедливіший суддя для людини – це її совість. Неможливо перевести свої гріхи на когось іншого, неможливо від своєї совісті відкупитися чи ввести її в оману. Але Доріан Грей цього не розумів, тому й прагнув забезпечити собі спокійне життя, знищивши портрет. Він вважав саме його винуватцем свого духовного та морального падіння. Та він сам створив своє життя, сам сплюндрував і ославив ганьбою душу, сам покрив своє життя безчестям. А встромивши у портрет ніж, він убив себе, бо справжнє обличчя з портрета – таке потворне й гидке – перейшло на Доріана.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 1.00 out of 5)
Loading...



Мої роздуми під час читання поеми наймичка.
Твір на тему: “Причини духовного падіння Доріана Грея” за романом О. Уайльда