Тема рідної домівки в поезії С. О. Єсеніна
Сергій Єсенін – великий російський поет. Головна й визначальна риса його поезії – народності. Йому не потрібно було читати про соціальні протиріччя села, йому не було потрібно шукати шлях до народу, вивчати й осягати його душу, тому що дитинство і юність він провів у рідному рязанському селі Константинове. Він своїми очами бачив убогість сільського життя, важка й непосильна сільська праця, позбавлення й умови, у яких жили й працювали селяни. З раннього дитинства рідна земля дала йому найбільше – народний погляд на життя, наділила народною
У селі в ті роки було дуже важко. Селяни багато працювали, виконували непосильну роботу. У вірші “Коваль” поет описує важку роботу коваля в задушливій і похмурій кузні.
“І важкий нестерпний жар” і “від шуму в голові коштує вигар”. Нахиляючись до ковадла, воно
Балагани, пні й коли, Карусельний пересвист…
Вечорами можна почути пісні гусляра, “дрібну пісню” рибалок, пісні дівчини. У селі “пахне яблуком і медом”, гуде “на лугах веселий танок” і чутний дзвінкий “дівочий сміх”. По дорозі “скакає скажена трійка на селище в хоровод”. У дівчини – “червоної ряшкою по білу сарафан на поділі”, гарні вишиті хустки, а в хлопців – червоні пояси й білі сувої. Проводячи своє життя серед природи, поет уважно вивчав все навколишнє: схід сонця, вечірню заграву, ліси, поля, квіти й багато чого іншого. У віршах описані все пори року: “співає зима – аукає, волохатий ліс колише”, “осінь – руда кобила…” Поет порівнює природу з людиною: “верби – лагідні черниці”, ” дівчина-їли”, “зелена зачіска, дівоцькі груди, про тонка берізка…”. А скільки прекрасних рядків присвятив Єсенін своїм улюбленим деревам – символам Росії: “Біла берізка під моїм вікном”, “Клен ти мій опалий, клен заледенілий”, “Сипле черемшина снігом”, “Черемшина запашна з весною розцвіла”. Щоб вірш був більше барвистим, він використає колірну символіку, епітети, метафори, порівняння: “на гілці хмари, як зливу, золотиться спіла зірка”, “золотою жабою місяць розпластався на тихій воді”, “зоря на даху, як кошеня, миє лапкою рот” і інші засоби. Кожний рядок його віршів пронизаний живою радістю й любов’ю до милої батьківщини, до рідної домівки й тому не може не торкати наші серця.
А скільки прекрасних слів сказано в його віршах про тварин. Він розуміє їхньому душу, для нього квакання жаб – музика. Деякі з віршів він присвятив “братам нашим меншим”: “Пісня про собаку”, “Собаці Качалова”, “Лисиця”, “Корова” і інші. Любов до тварин він зберіг на все життя.
Поезія Єсеніна завжди знаходила добрий відгук у душах людей. У наші дні ми є свідками його світової слави, всенародної любові до нього. Зараз його вірші переведені на грузинську, білоруську, литовську, український і іншу мови. Його добутку використають композитори, художники, драматурги. А чому нас так притягає сила поезії? Що робить його лірикові близької й дорогою для читачів? Звичайно ж, любов до людини, до батьківщини, природі, рідній домівці. Його добутку будять у нас найясніші почуття, і ми знаходимо в його поезії щось близьке нашій душі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)