Скорочено Цар Плаксій та Лоскотон В. Симоненко

Схожі твори:

1. Казка Василя Симоненка “Цар Плаксій та Лоскотон” Серед численних книжок, які я любила читати, мені надзвичайно подобалася весела, дотепна казка “Цар Плаксій та Лоскотон”. У ній автор показує нам два світи: Добра і Зла. Спочатку Василь Симоненко знайомить нас із країною Сльозолій, царем якої був Плаксій. Автор так описує царя: Голова його – мов бочка, Очі – ніби кавуни. Він мав трьох […]...
2. Хто ви, цар плаксій і лоскотон? (За казкою «Цар Плаксій і Лоскотон») Мені сподобалась казка Василя Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон». В ній автор розказав про країну Сльозолий, якою правив цар Плаксій. Все його сімейство було дуже схожим на нього: «всі сльозливі через край». Цар домагався, щоб в країні плакали «всі діти, бо сміятись і радіти у моєму царстві – ні!» І зовсім сутужно прийшлось би жителям […]...
3. Різні життєві позиції персонажів у творі В. Симоненка “Цар Плаксій і Лоскотон” У поетичному творі “Цар Плаксій і Лоскотон” В. Симоненко змальовує двох протилежних персонажів. Мені дуже подобається, як автор вміло користується словами! Країна звалася Сльозолии, три сини царя Плаксія звались Плаксуни, дочки – Нудота, Вай-Вай, Плакота… Одразу все стає зрозуміло і ясно! Мені здасться, це додає твору яскравості та краси, коли назви та імена вже певним […]...
4. Чи потрібний дядько Лоскотон сьогодні? (за твором Симоненка “Цар Плаксій і Лоскотон”) Звичайно, дядько Лоскотон потрібний у сьогоднішньому житті. Яким я його уявляю? Насамперед, життєрадісним, бо він вірить у добро, у те, що до всього треба ставитися по-доброму, чуйно. Багато є людей, які швидко втрачають віру у свої можливості, пасують перед труднощами і їм здається, що все подальше життя буде складним і безрадісним. Достатньо одного такого дядька […]...
5. Казки нашого життя (за твором В. Симоненка “Цар Плаксій та Лоскотон”) Казки нашого життя (за твором В. Симоненка “Цар Плаксій та Лоскотон”) Казки обожнюють усі – будь то дорослі чи діти. Бо саме вони вселяють у наші душі дихання чарів та магії, відчуття, що добро завжди перемагає зло. Казки живуть поряд із нашими мріями, вони розповсюджують тепло і поліпшують настрій. Вони вчать нас розпізнавати хороших людей, […]...
6. Казки і життя (за твором В. Симоненка “Цар Плаксій та Лоскотон”) Василь Симоненко народився в 1935 році в селі Біївцях на Полтавщині в селянській родині. І ще з дитинства був зачарований казками своєї бабусі. Звичайно, казки обожнюють усі – дорослі чи діти. Бо саме вони вселяють у наші душі дихання чарів та магії, відчуття, що добро завжди перемагає зло. Казки живуть поряд із нашими мріями, вони […]...
7. Казки нашого життя (за твором В. Симоненка Цар Плаксій та Лоскотон) ВасилЬ СимоненкО народився вс. Біївцях на Полтавщині в селянській родині. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював у редакціях обласних газет м. Черкас (“Черкаська правда”, “Молодь Черкащини”, “Робітнича газета”). Брав участь в антитоталітарному дисидентському русі на захист культури, української мови, свободи слова і думки. Тематика лірики Симоненка – […]...
8. Сказки и жизнь (за произведением В. Симоненко “Царь Плакса и Лоскотон”) Василий Симоненко родился в 1935 году в селе Биивцах на Полтавщине в крестьянской семье. И еще с детства был очарованный сказками своей бабушки. Конечно, сказки обожествляют все – взрослые или дети. Так как именно они вселяют в наши души дыхания чар и магии, ощущение, что добро всегда побеждает зло. Сказки живут рядом с нашими мечтами, […]...
9. Казки і життя (за твором «Цар Плаксій та Лоскотом») Василь Симоненко народився в 1935 році в селі Віївцях на Полтавщині в селянській родині. І ще з дитинства був зачарований казками своєї бабусі. Звичайно, казки обожнюють усі – дорослі чи діти. Бо саме вони вселяють у наші душі дихання чарів та магії, відчуття, що добро завжди перемагає зло. Казки живуть поряд із нашими мріями, вони […]...
10. Василь Симоненко (1935-1963). Псевдоніми – В. Щербань, С. Василенко, Симон Василь Симоненко народився в с. Біївці Лубенського р-ну на Полтавщині 8 січня 1935р. Ріс без батька, мати працювала в колгоспі. Протягом 1942-1952 рр. майбутній поет навчався в школі: 4 класи – у Біївцях (1942-1946), решта – у сусідніх селах Єньківцях (1946-1947) і Тарандинцях (1947-1952). У 1952 р. закінчив із золотою медаллю середню школу в Тарандинцях, […]...
11. Скорочено Потерчата В. Королів-Старий Дячиха Євпраксія поралася біля печі і гнівалася, що дяка Оверка нема. Чекав господаря й Домовик5. Він любив старого господаря за те, що той завжди був веселий та говіркий. Дяк Оверко вийшов з дому ще удосвіта до сусіднього села на храм. Вже давно споночіло, а його не було. Домовик вирішив, що за господарство йому нема чого […]...
12. Тютюнник – Оповідання “Дядько Никін” (скорочено) Виходимо з двору вдосвіта. У селі ще ні в кого й не світиться. Тільки де-не-де на стовпах уздовж вулиці лампочки ліниво-жовто поблимують на ранок. Дядько Никін відчиняє ворота, прикручені до стовпців іржавим дротом так, що їх треба, трохи піднімати, бо інакше з місця не зрушиш, а я тягну тачку з нашим товаром – свіжиною: закололи […]...
13. Тютюнник – Оповідання “М’який” (скорочено) Щонеділі ввечері дядько Лук’ян, що досі спав, обнявши “Обломова”, розгорнутого на тому місці, де Іллі Іллічу й уві сні хочеться спати, каже до мене розніжено-хрипкувато спросоння: – Захаре, подай мені плаття, підемо, теє-то як його, до М’якого. У доброму гуморі – а він рідко коли втрачає його навіть після Кількох нічних операцій – дядько майже […]...
14. Василий Симоненко (1935-1963). Псевдонимы – В. Щербань, С. Василенко, Симон Василий Симоненко родился в с. Боевцы Лубенского района на Полтавщине 8 января 1935 года. Рос без отца, мать работала в колхозе. На протяжении 1942 – 1952 годов будущий поэт учился в школе: 4 класса – в Боевцах (1942-1946), а далее в соседних селах Енкивцах (1946-1947) и Тарандинцах (1947-1952). В 1952 году закончил с золотой медалью […]...
15. На всякого мудреця досить простоти (скорочено) Дія відбувається в Москві, в перше десятиліття реформ Олександра ІІ. Перший акт п’єси – в квартирі, де з матір’ю-вдовою живе молода людина Єгор Дмитрович Глумов. У ній, за ремарці автора, чиста, добре мебльована кімната. В кімнату входять, продовжуючи розпочату розмову, Глумов з матір’ю. Глумов каже їй: “Я весь у вас – розумний, злий і заздрісний” […]...
16. Скорочено Близнята І. Липа Одна дуже вбога жінка народила двох синів – близнят. Якось уночі, коли діти спали в колисці, вона задумалася над їх долею і зажурилася. Раптом біля неї з’явилася Доля і запитала, чого вона хоче для своїх дітей. Мати попросила одному сину щастя для сучасних людей, а другому – для майбутніх. Доля вклала в душу одного хлопчика […]...
17. Монна Ванна (скорочено) Події розгортаються в Пізі в кінці XV ст. Начальник пізанського гарнізону Гвідо Колона обговорює зі своїми лейтенантами Борса і Торелло ситуацію, що склалася: Піза оточена ворогами – військами флорентійців, а загони, послані Венецією на допомогу пізанці, не змогли пробитися до них. У місті ось-ось почнеться голод. У солдатів не залишилося ні пороху, ні куль. Гвідо […]...
18. Скорочено Хуха-Моховинка В. Королів-Старий …Вона була останньою. Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була найменшою в родині, “мізинчиком”. Її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А граючись […]...
19. Тютюнник – Оповідання “На перекаті” (скорочено) Німий сидів у човні й важко відсапувався. По його твердих, як жорнове каміння, грудях, налитих дикою молодою силою, скочувалися крапельки води; вони поблискували в густих, зведених до перенісся бровах і на плечах, що вичахали від недавньої ще напруги і ледь помітно тремтіли. Німий діставав з рубцюватого піщаного дна на перекаті круглобоке, одшліфоване бистроводдям каміння, човном […]...
20. На ножах (скорочено) У повітове місто повертається Іосаф Платонович Вісленев, засуджений у минулому за політичній справі. Його зустрічають сестра Лариса, колишня наречена Олександра Іванівна, згодом несподівано вийшла заміж за генерала Сінтяніна, про який йде “жахлива слава”. Серед зустрічаючих також майор Форов, що оголошує, що ніколи не одружувався б ні на кого, крім своєї “розумної дури” Катерини Астафьевни. Незадовго […]...
21. Горе від розуму (скорочено) Рано вранці служниця Ліза стукається в спальню до панночки. Софія відгукується не відразу: вона всю ніч розмовляла зі своїм коханим, секретарем батька тюрмі “, які живуть у цьому ж будинку. Нечутно з’явився батько Софії, Павло Опанасович засланні, заграє з Лізою, якої ледве вдається відбитись від пана. Злякавшись, що його можуть почути, засланні зникає. Виходячи від […]...
22. Плани і питання з відповідями До теми “Усна народна творчість” Чому до фольклору можна застосувати слово багатство? Що таке багатство? Це численність матеріальних цінностей, приміром грошей. Але є і багатство духовне, наприклад прислів’я, приказки, легенди, казки. Народжені серед народу, вони передаються з вуст у вуста. При цьому вони змінюються за формою і змістом. Це – духовна праця народу. Ось чому плоди такої праці мають назву […]...
23. “На дні” (скорочено) Драматургія – найдавніший жанр літератури. Вона привертає до себе увагу людей перш за все своєю наочністю. Дія розгортається перед очима глядачів, вони спостерігають динаміку сюжету, будучи учасниками подій. Книга не може дати тій повноти відчуттів, яку ми отримуємо в театрі. Для авторів і критиків ж зал є експериментальної майстерні, в якій, спостерігаючи за реакцією публіки, […]...
24. Тема твору: Образ матері в сучасній поезії А. Малишко, Б. Олійник, В. Симоненко Тема материнства – одна з магістральних в українській літературі. До величної оди, проспіваної матері Тарасом Шевченком, з роками долучалися нові й нові голоси. Немає, певно, жодного українського письменника, який би не згадав із вдячністю рідну неньку. Адже матір – то першооснова життя. Саме цю думку обстоював у своїй поезії Андрій Малишко: А вже найбільше, чуєте […]...
25. Нана (скорочено) Ганна Купо на прізвисько Нана, дочка спився прачки Жервеза Маккар і покалічивши робочого Купо, померла в Парижі в 1870 р. вісімнадцяти років від народження від віспи, переживши на кілька днів свого дворічного сина і залишивши в смутку кілька десятків своїх коханців. Втім, її коханці втішилися швидко. Крім того, насувалася війна з пруссаками. У кімнаті, де […]...
26. Скорочено Малий Віз О. Сенатович Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро – як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому. Дмитрик разом з ліжком поїхав у […]...
27. В окопах Сталінграда (скорочено) Дія починається в липні 1942 р. з відступи під Осколом. Німці підійшли до Воронежа, і від щойно виритих оборонних укріплень полк відходить без єдиного пострілу, а перший батальйон на чолі з комбатом Ширяєвим залишається для прикриття. На допомогу комбатові залишається і головний герой оповідання лейтенант Керженцев. Відлежав покладені два дні, знімається і перший батальйон. По […]...
28. Тютюнник – Оповідання “Син приїхав” (скорочено) На початку серпня, коли в Ковбиші, велике село по обидва боки вузенької річки в очереті та верболозах, з’їжджаються до батьків усі колишні ковбишівці, що отам по війні подалися з дому шукати постійного заробітку і щонедільного вихідного, коли по дворах тільки й чути: “Папа, а как зараз навпростець дійти до лавки?”, а батько, намагаючись у всьому […]...
29. На західному фронті без змін (скорочено) Розпал першої світової війни. Німеччина вже воює проти Франції, Росії, Англії та Америки, Пауль Боймер, від імені якого ведеться розповідь, представляє своїх однополчан. Тут зібралися школярі, селяни, рибалки, ремісники різних віків. Рота втратила майже половину складу і в дев’яти кілометрах від передової відпочиває після зустрічі з англійськими знаряддями – “м’ясорубками”. Через втрат при обстрілі їм […]...
30. Скорочено Перша колискова М. Вінграновського Перша колискова За допомогою виразних епітетів “дитино золота”, “тривого кароока”, “гіллячко голуба” автор створив неповторнії образ батьківської любові й тепла: Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідуть в поля жита, І зоря над ними йде висока. Спи, моя гіллячко голуба, Тихо в моїм серці і щасливо. За вікном хлюпочеться плавба […]...
31. Скорочено Михайло-семиліток А. Лотоцький Оповідання з народного переказу І Було се дуже давно. Ще як на наші землі набігав дикий кочовий народ печеніги й нищив та руйнував села й міста, а людей убивав або забирав у тяжку неволю. А панував тоді в нашому славному золотоверхому Києві князь Володимир. У князя був син Михайлик. Молоденький ще був князенко Михайлик, семиліток, […]...
32. Тютюнник – Оповідання “У Кравчини обідають” (скорочено) Садиба Юхима Кравчини при самій луці, її щороку заливає паводок, і нічого на ній путящого не родить, хіба кормові буряки та ще коноплі. Але й коноплі виганяють, як верболіз, не на прядиво годящі, а скоріш на паливо. Про картоплю й балакати нічого: нікудишня, кормова картопля. Юхим щоосені продає її в районному містечку або в Полтаві […]...
33. І довше століття триває день – Айтматов Ч. (скорочено) Потяги в цих краях йшли зі сходу на захід і з заходу на схід… А по боках від залізної дороги в цих краях лежали великі пустельні простору – Сари-Озек, Серединні землі жовтих степів. Едигей працював тут стрілочником на роз’їзді Боранли-Буранний. Опівночі до нього в будку пробралася дружина, Укубала, щоб повідомити про смерть Казангапа. Тридцять років […]...
34. Джером Девід Селінджер “Над прірвою в житі” (скорочено) Сімнадцятирічний Холден Колфілд, що знаходиться в санаторії, згадує “ту божевільну історію, яка сталася зі мною на Різдвом”, після чого він “мало не віддав кінці”, довго хворів, а тепер ось проходить курс лікування і незабаром сподівається повернутися додому. Його спогади розпочинаються з того самого дня, коли він пішов з Пенсі, закритою середньої школи в Егерстауні, штат […]...
35. Дорогами любові Василя Симоненко Думаю, пора вже починати писати твір: “Я б побажав тобі кого так любити, як я тебе люблю…” (по поезією В. Симоненко. Поезія Василя Симоненко – теперішній гімн Батьківщині – Україні, гімн невтомним рукам матері, гімн зачарування любові. Поет немов перебуває в іншому, тільки йому відомому світі, де разом ідуть “і будні й свята” любові, де […]...
36. Ідея правозахисного світогляду (за творами В. Симоненко) Василь Симоненко ніколи не належав до дисидентів чи правозахисників, не відбував довгих строків у таборах за свої політичні погляди. Але саме він уперше в українській літературі виразив ту думку, яка сьогодні стає актуальною для всієї Європи, усвідомлюється спільнотою та поширюється в політиці країн світу, які прагнуть створити правову державу. Не одне десятиліття і правозахисники, і […]...
37. Стислий переказ з творчості Василя Симоненко Є люди, яким судилося бути більшими за самих себе. Такий Василь Симоненко. На двадцять восьмому літі (власне – зимі) урвався його життєвий шлях, а поетичний, духовний – триває. Василь Симоненко іде до людських сердець, іде до нових поколінь, ітиме – сподіваємося-до наших нащадків. Чи до всіх? І що несе він? Що говорить нам сьогодні, що […]...
38. В. Симоненко про історичну місію людини на землі (“Ти знаєш, що ти – людина?”) В. Симоненко про історичну місію людини на землі (“Ти знаєш, що ти – людина?”) В історії української літератури шістдесяті роки стали роками творчості письменників, які віддали свій голос на захист простої людини. Вони намагалися пробити чиновницько-бюрократичну стіну суспільства, де людина була лише “гвинтиком” їхнього апарату, а не творцем своєї долі, своєї історії. Василь Симоненко вірив […]...
39. “Лебеді материнства” – материнський заповіт на всі віки (Василь Симоненко) Зі згадок сучасників про поета та з чорнових варіантів його творів ми знаємо, що Василь Симоненко над кожним словом своєї поезії працював багато та уважно, він багато разів переробляв, виправляв, доповнював написане, добирав якнайточніші слова, необхідний ритмічний малюнок поезій. Коли я вперше дізнався з науково-критичної літератури про таку манеру письма Василя Симоненко, я був щиро […]...
40. Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. (Василь Симоненко) Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. (Василь Симоненко) Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. / В. Самійленко / У руках тримаю улюблений томик поезій українських поетів. Перегортаю сторінку за сторінкою, читаю – і раптом бачу […]...