Символічний образ товарного поїзда у романі “Тигролови”
Їздять поїзди з одного кінця країни в інший, везуть людей, везуть якісь товари. І ніхто тепер і не згадає, що колись у товарних поїздах тікали від своїх проблем, шукаючи щастя собі та своїй родині, знесилені, голодні українці. Ьм не було місця на власній землі, яка була знесилена від голодомору, пошестей та безслідного зникнення своїх синів та дочок. Страхітливі картини життя описує в своєму романі “Тигролови” Іван Багряний, намагаючись донести правду до нащадків.
Безліч ешелонів накручують кілометри у романі “Тигролови”. Тут і
У вагоні товарного поїзда, знаходячись поряд із заробітчанами і шукачами щастя, Григорій Многогрішний побачив велике людське горе. Він чув невеселі розповіді українців про обмани вербувальників, які “щедро мастили”, а насправді поводилися з людьми гірше, ніж з худобою. Запали йому в душу і розповіді хлопців, яких нікуди не приймають без паспорта, а селянам його не видають, щоб не тікали з села. Він бачив голодних, брудних українців, замучених злиднями, несправедливістю суспільства і своєю неосвіченістю. Він дивився на них і здавалося йому, що то вся Україна зібрана у цей товарняк, який їде у нікуди: “Уся! уся його Вітчизна ось так – на колесах поза геттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості, в бруді… розпачі!., голодна!., безвихідна!., безперспективна!..” Тягне її кудись, але ніяк не витягне на світло-скрізь темрява, розгубленість, безпорадність. Тільки розсадило українців по різних товарняках, і мчить у невідоме, а найчастіше – до лап смерті. І їдуть вони, мріючи про Едем, в ешелоні-етапі, закриваючи очі на те, що це “ковчег горя, проклять і сліз материнських”.
Важко жити на світі, знаючи, що у твоєму житті вже ніколи не буде радісних хвилин, що тобі, можливо, до кінця життя доведеться отак їздити з кінця в кінець у пошуках кращої долі. Важко думати, що твій товарний поїзд перетвориться на етапний ешелон, який може тебе завезти кудись до Магадана. Важко і нам читати страшні сторінки роману Івана Багряного, в яких перед нами постає жахлива правда української історії. Хочеться вірити, що усі люди, зібрані у “товарному ешелоні”, нарешті знайдуть собі притулок, і нехай це буде рідна земля, багата, щедра і вільна, як і мріяв колись про це український письменник Іван Багряний.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)