Шлях П’єра Безухова до щастя
Великий письменник Л. М. Толстой все життя присвятив пошукам істини. Він повторював одну й ту ж саму молитву: “Господи! Навчи мене жити!” Питання про сенс життя стало головним у роботі над романом “Війна і мир”. Основне завдання Толстого – розкрити внутрішній світ улюблених героїв, з яких найбільш співзвучним письменнику був П’єр Безухов. Дуже цікавий образ цієї людини, постійно у внутрішній боротьбі думок і почуттів, пошуках сенсу життя, мріях про діяльність на користь народу.
З одного боку, П’єр – прихильник Руссо,
Одна з найважливіших віх життя П’єра – шлюб з Елен, шлюб, можна сказати, випадковий, спланований спритним тестем. І П’єр відчуває, що справжньої сім’ї у нього немає, розуміє, що дружина його дуже далека від моралі. В ньому народжується, зростає незадоволення собою і – вибух – дуель з Долоховим, після якої П’єр вважає,
Зустрівши під час свого душевного розладу масона Баздєєва, П’єр вирішив, що це саме та людина, яка йому потрібна, яка пропонує шлях морального удосконалення. Ідеї “рівності, братерства, любові”, що проповідували масони, відповідали на той час душевному стану П’єра. Але, побачивши серед них святотатство, лицемірство, кар’єризм, він розірвав з масонами.
Нового душевного піднесення зазнав П’єр у зв’язку з народним патріотичним поривом під час Вітчизняної війни 1812 року П’єр не був військовим, але брав участь у Бородинській битві, коли обставини змусили його опинитись на одному з небезпечних редутів.
Він здобуває симпатію солдатів, коли тягає ящики, допомагає пораненим. Але вигляд бойні наводить на нього жах. П’єр усім своїм єством, душевним розгубленням виражає антигуманну сутність війни. Під час пожежі Москви він потрапляє в полон і намагається підняти дух полоненим. Докорінно змінюється ставлення П’єра до життя під час зустрічі із Платоном Каратаєвим, людиною мудрою і впевненою в собі. Не раз і в подальшому він подумки звертатиметься до Каратаева, запитуючи: “А як би вчинив він?” Страждання полону дозволили П’єру по-новому подивитись на життя, оцінити його маленькі радощі та переконатись, що “людина створена для щастя”.
П’єр сприймає кохання Наташі як нагороду за всі злидні та душевні муки. Він знаходить своє щастя в сімейному житті. Але його духовні пошуки на цьому не закінчуються. Шлях до правди дуже важкий, і нарешті він приводить П’єра Безухова до таємного політичного товариства, яке виступає проти самодержавства та кріпацтва. За задумом Л. Толстого, П’єр повинен був стати поруч з тими, хто вийшов на Сенатську площу у грудні 1825 року.
Духовна краса одного з головних героїв роману – П’єра Безухова – у невпинних пошуках сенсу життя, в мріях про діяльність, корисну для всього народу. Справжній патріотизм, бажання зробити суспільство справедливішим і людянішим, правдивість і натуральність, прагнення до самоудосконалення роблять П’єра одним із кращих представників свого часу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)