Що для мене означає Земля
Коли висохне останнє дерево
І помре остання тварина,
Ви зрозумієте, що у Всевишнього
Для вас немає іншої Землі.
Бі Дорсі Орлі
Земля – наш спільний дім. Цей вислів знайомий нам із дитинства. Ми чули його сотні разів і навіть намагаємося відобразити сутність на шкільному плакаті, що прикрашає наш хол у День Землі. Та чи замислювалися ми хоч раз по – справжньому над його змістом? Чому Землю названо домом? Адже всі ми звикли, що в кожного з нас є своя оселя, яку ми протягом життя намагаємося вдосконалити, зробити затишнішою.
А от про Землю як дім ніколи й не думаємо. Проте дарма. Адже все, що ми маємо, – від Землі. Земля – планета, на якій мільйони років живе людство. Земля – це територія моєї Батьківщини. Тут жили мої предки, народився я, сподіваюся, народяться й мої діти. Земля – це безмежні багатства природи. І вона і цедро ділиться
Зате наші пращури споконвіку вважали землю святою. Великим гріхом вважалося плюнути на неї. Адже земля – годувальниця, і від неї залежав добробут і щастя родини. Наші прадіди захищали її від ворогів, віддавали за неї власне життя. “Цю землю можна їсти”, – казав Ернест фон Крауз, старий полковник німецької розвідки, своєму синові про нашу землю. Так, земля завжди була великою цінністю, і за неї не раз проливалася кров.
Чому ж сьогодні заради власного комфорту, дбаючи про розвиток цивілізації, ми знищуємо Землю, а Значить – і самих себе. Природа немов попереджає нас: “Людино! Зупинись!” А ми ігноруємо вибухи атомних електростанцій, винищення лісів, а разом з ними – і братів наших менших, забруднення річок, морів та океанів. Сумну картину малює Ліна Костенко, розмірковуючи над наслідками такої поведінки:
Стоять мости над мертвими річками.
Лелека зробить декілька кругів.
Очерети із чорними свічками
Ідуть уздовж колишніх берегів.
Скільки ще терпітиме Земля? Скільки ще відведено людині часу, щоб схаменутися і зрозуміти, що власними руками нищить те, по чому щодня ступає її нога, те, що кожного дня дарує їжу, те, що врешті-решт прийме її тіло й поставить крапку в існуванні. Чомусь ми не думаємо про це. На жаль…
Тож озирнімося навколо,
Вклонімося святій межі.
Відродимо той дух, що кволий,
Й дамо воскреснути Землі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)