Правдиві картини життя трудового народу у творах Архипа Тесленка
Архип Тесленко ввійшов в історію української літератури як співець селянської бідноти, правдивий і безпосередній виразник настроїв народних мас. Зубожіння, пролетаризація селянства – як наслідок капіталістичної експлуатації, визвольні прагнення сільської бідноти – основні теми творів Тесленка. Соціальні конфлікти і контрасти він зображував з позицій революційного демократа. Вже перші оповідання Тесленка були пройняті гарячим протестом проти безправ’я і визиску трудящих мас. Герої оповідань “За пашпортом”, “Хуторяночка”,
Письменник показує, як в умовах гноблення розбиваються надії селянської бідноти на поліпшення свого становища. Розбиваються мрії молодого селянина-заробітчанина наймитською працею вибитися із злиднів (“За пашпортом”). З дитячих років він працює в наймах. Від куркуля хлопець іде в найми до великого землевласника. Виснажлива праця біля машини під наглядом прикажчиків, поганий харч, штрафи, образливе для людської
Твори письменника про наймитську долю пройняті щирим уболіванням. Доля селянина-бідняка постійно хвилювала письменника. З винятковою силою реальності показав письменник щоденні бідування злидарів, нестерпні умови їхнього існування.
Архип Тесленко прийшов у літературу напередодні революції 1905 року. Захоплення театром лишило слід у ранній творчості письменника. У 1903 р. Тесленко написав велику драму “Не стоїть жить”. Але цей твір цікавий лише як свідчення творчої еволюції Тесленка. Починає окреслюватись своєрідна творча індивідуальність: “як думаєш, так і пишеш”. У 1904-1905 роках з’являються його перші реалістичні оповідання – “Хуторяночка”, “За пашпортом”, “Маруся”, “Мати”. Склавши з цих оповідань рукописну збірочку 1905 року, Тесленко вирушає до Києва з наміром публікації.
“Хуторяночка” – сумна розповідь про трагічну долю дівчини-наймички Маринки. Герой оповідання “За пашпортом” – Павло Глищенко – не може вирватися із нужди, тяжкого визиску, знущань, тому що пан, в якого він служив, заборонив старшині видати йому пашпорт.
В оповіданні “Дід Омелько” відтворено образ громадського чередника, що вірив у “добре” серце багатія. В оповіданнях “Мати”, “Маруся” порушуються теми моралі. Свідченням того, що Тесленко був далекий від будь-якої ідеалізації села, може бути його оповідання “Мати”, в якому показано сумні наслідки неправильного виховання дитини в сім’ї.
У 1906 році в Києві в газеті “Громадська думка” з’являється сатиричне оповідання “Радощі”. У ньому висміювалась царська Дума. Помітне місце в українській літературі посідають створені Тесленком образи дітей сільської бідноти. Жебрацтво було єдиною “наукою”, доступною для таких дітей, хоча більшість з них виявляла великий потяг до освіти, була обдарованою. До такого болючого висновку приводить нас оповідання Тесленка “Школяр”. Розумний, допитливий хлопчик Микола мріяв стати вчителем. Однак важкі матеріальні нестатки розбивають мрії хлопчика. Образ Миколки – значне художнє досягнення Архипа Тесленка.
У 1906 році Тесленко був арештований. Під враженнями від цієї події було написане оповідання “Немає матусі!”.
“Основою повісті “Страчене життя” є трагічна історія двоюрідної сестри письменника Зінаїди Строй. Ця повість – значне досягнення у творчості письменника.
Заслуга Тесленка полягає, перш за все, у тому, що він, розвиваючи прогресивні традиції прози XІX століття, подав у своїх творах нові тини, нові характери і конфлікти.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)