Поет своєї епохи
Поет своєї епохи
А я мушу незморено-просто –
Смолоскипом Тобі Одній,
Я – кривавих шляхів апостол
В голубі невечірні дні.
(“Біографія”, Є. Маланюк)
Ось такий нелегкий тягар обрав собі Євген Маланюк – відданий син багатостраждальної матері-України. .
Навіть на перший погляд поезія Маланюка відрізняється від поезій його сучасників глибиною, значним психологічним навантаженням та вимагає від читача неабияких знань з історії, філософії, психології та культурології.
Хоч Євген Маланюк і вважав своїм духовним
У
Стилет чи стилос? – не збагнув.
Двояко Вагаються трагічні терези.
І це не дилема самого Маланюка. Це поетичне зображення того, що трагедія України спричинена її колоніальним статусом, втратою державної незалежності та національної свободи, а внаслідок усього – і особистої гідності та національної самосвідомості, духовного багатства нації. Крізь усе життя автор несе провідну ідею відродження держави через відродження історії.
Поезія “Під чужим небом” яскраво описує стан душі поета у вигнанні. Навіть знаходячись за кордоном, поет не перестає боротися за свою землю як справжній патріот, але й як справжній син Маланюк сумує за рідним краєм (“Чужі: й земля, і небо тут, і люди…”) і не знаходить собі місця у “тому” житті (“Чому ж я тут?..”). І ця туга за Батьківщиною пройнята такою любов’ю й ліричністю, що навертаються сльози:
Не треба ні паризьких бруків,
Ні Праги вулиць прастарих:
Все сняться матернії руки,
Стара солома рідких стріх.
(“Під чужим небом”)
І ці дитячі спогади про красу рідного краю, материнське тепло вкарбувалися в серце поета. Тому несе Маланюк Любов, Красу і Надію навіть крізь холодні реалії нової доби:
Співа блакить крізь готику риштовань,
Дзвенить цемент крізь духу плоть будов.
І все ж таки: в началі було –
Слово! І все ж таки: начальний дух – Любов!
То ж в особистості Євгена Маланюка яскраво постає образ українця-борця, який “сприймає світ оголеним нервом” і який глибоко переймається завжди актуальною проблемою державної суверенності України, вирішення якої він знаходив у спадщині минулого, на та своєму життєвому шляху був смолоскипом надії на світле майбутнє.