Підтримайте або спростуйте думку: “Родичів дає нам доля. І як добре, що друзів ми обираємо самі” (Ю. Тувім)
Гадаю, не може викликати заперечень твердження, що кожна особа, так би мовити, приречена на те, щоб існувати в океані інших людей. Здається, що могло б бути кращим: навколо тебе тисячі таких самих, як ти, то й радій, насолоджуйся спілкуванням… Та ж ні! Виявляється, що в цьому океані людині інколи дуже важко знайти іншу близьку собі за духом людину – друга, існування, спілкування з яким приносило б справжню насолоду й утіху. І це в той час, коли, на моє глибоке переконання, на життєвому шляху кожен мріє знайти таку споріднену душу – іншу людину,
Знаючи таку потаємну мрію кожної людини, природа, а чи доля, потурбувалася про те, щоб у кожного в цьому світі вже від народження було коло кровно найрідніших людей – сімейне коло. Переконана, що найщасливішим у світі стає той, хто в цьому маленькому осередку великого людського океану знаходить не лише близьких, рідних по крові людей, а ще й близьких по духу, тобто друзів. І водночас, гадаю, найнещасніший той, хто в гурті цих, здавалося б, найближчих людей не погодиться на радість дружнього спілкування й порозуміння. На жаль, досить часто в житті трапляється
Тож, мабуть, передбачаючи можливість такої страшної сімейної ситуації, доля завжди дає людині інший шанс – обирати друзів поза сім’єю. Цим шансом кожен має змогу скористатися, незалежно від того, чи сімейне коло виявилося колом друзів, а чи колом недругів. Якщо в когось родина – це когорта близьких по крові й духу людей, то “некровні” друзі ще більше наповнять цей світ радістю душевного спілкування. Якщо ж для когось сім’я виявилася лишень “місцем фізичного народження”, а не місцем духовної єдності, то ця людина завжди зможе знайти друга деінде. Звичайно ж, ідеальним варіантом є перший, коли друзі є й у сім’ї, й поза нею, і він цілком можливий у житті. Про це я знаю з власного досвіду. У мене прекрасна дружна родина, де кожен намагається зрозуміти й підтримати іншого. Наприклад, із мамою я завжди можу обговорити будь-які питання й при цьому сподіватися на щиру повагу до моєї, хай інколи ще не зовсім “дорослої” позиції, а з татом я маю чимало таємниць “запеклих рибалок і туристів”. Водночас я мала щастя знайти в житті й друзів не по крові, а по духу, які стали мені такими ж рідними, як тато й мама.
Отже, дійсно: ми позбавлені права вибирати родичів, але маємо можливість обирати друзів. Найбільше ж щастя, коли друзів ми знаходимо й у сімейному колі, і поза ним, бо тоді бурхливий людський океан стає тихою гаванню дружби.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)